БРІКС+ 2026: ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИЦІОНУВАННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ І ВПЛИВ НА ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ

Олена Борділовська,

кандидат історичних наук, доктор політичних наук, експертка Національного інституту стратегічних досліджень

Вступ

Формат БРІКС+ – це об’єднання держав колишнього «третього світу», які значно прискорили темпи свого розвитку у XXI столітті і претендують на більш вагому роль у світових економічних та віднедавна – політичних процесах. Від свого заснування цей клуб пройшов певну еволюцію – від угруповання великих за розміром держав з високими темпами економічного зростання до своєрідного геополітичного формату, який претендує на представництво інтересів так званого Глобального Півдня. У 2026 році БРІКС+ відзначає свій 20-річний ювілей у значно ширшому колі учасників: група збільшилася від 4 до 10 країн. У цьому році в БРІКС+ головує Республіка Індія, яка вже кілька років пропонує себе як «Голос Глобального Півдня», тож для неї цей формат є надзвичайно зручним у контексті власної стратегії.

БРІКС+ є класичним прикладом так званої «клубної дипломатії», тобто – консультативним механізмом та інструментом для розширення взаємовигідного співробітництва в різних напрямах, який декларує нагальну потребу реформування принципів глобального управління та міжнародних фінансових інституцій. Мета – посилити представництво країн, що швидко розвиваються. БРІКС+ пропонує привабливу альтернативну платформу в таких ключових сферах, як інвестиції, бізнес, торгівля, освіта, технології, а також спільне вирішення соціальних проблем та відповіді на екологічні виклики, перед якими постало людство. Механізм консультацій не передбачає консенсусу та жорстких правил і, навпаки, залишає багато шляхів для компромісів. Проте наявність різних підходів до окремих питань глобального порядку та регіональних ситуацій, а подекуди й серйозні протиріччя між країнами-учасниками (як-от між Індією та Китаєм) гальмують роботу БРІКС+.

Держави БРІКС+ від 2014 року не підтримували, але й жодним чином не засуджували дії РФ в Україні; така сама нейтральна позиція є спільною для них і після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року. Цей підхід зумовлений тим, що здебільшого війну в Україні вони розглядають як вияв конфронтації між Росією та Заходом; саме цей наратив активно просуває російська пропаганда. Запропонований аналіз є спробою з’ясувати, наскільки і чому цей механізм може бути актуальним у сучасних умовах хаотизації світового простору і яким чином він впливатиме на формування глобального порядку у найближчому майбутньому, а також – чи становить він певну загрозу інтересам України.

Аналіз ситуації

БРІКС виникає як неформальне міждержавне об’єднання найбільших за площею та населенням країн, що розвиваються. До останнього розширення п’ять держав БРІКС – Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка – представляли 41% населення світу та приблизно 26% світового ВВП.

У 2001 році Дж. О’Нілл (відомий економіст, на той час – аналітик інвестиційного банку Goldman Sachs, нині – член Палати лордів парламенту Великої Британії) створив акронім БРІК на позначення Бразилії, Росії, Індії та Китаю, економіки яких мали високі темпи розвитку. Після того, як 2011 року до групи приєдналася Південна Африка, назва об’єднання змінилася на БРІКС. Об’єднання належить до «дипломатії клубів», оскільки не є інституціалізованим – не має штаб-квартири та статутних документів, головування відбувається по черзі завдяки щорічній ротації.

Група згодом розширилася за рахунок включення Єгипту, Ефіопії, Ірану та Об’єднаних Арабських Еміратів. Саудівська Аравія, яка заявляла про своє приєднання у 2023 році, так і не набула повноцінного членства. Аргентина відмовилася від вступу до БРІКС у зв’язку із зміною влади в країні. Останньою до клубу у 2025 році приєдналася Індонезія. За даними Світового банку, нинішні 10 країн БРІКС охоплюють понад 48% населення земної кулі та майже 27% світової економіки.

БРІКС не є блоком вільної торгівлі, але його члени координують роботу з фінансових та економічних питань. Згодом головною метою БРІКС стало саме реформування міжнародної фінансової системи, глобальних фінансово-економічних та управлінських інституцій. У 2014 році вони створили Новий банк розвитку зі статутним капіталом у 100 мільярдів доларів США. Наразі банк володіє капіталом у 250 мільярдів доларів США для інвестицій у країни, що розвиваються.

Тоді ж був створений Пул валютних резервів – для проведення розрахунків між країнами в національних валютах. Обидва механізми розглядаються як альтернативні до діючих у межах МВФ і Світового банку, занадто орієнтованих на США. Члени БРІКС насамперед прагнуть скоротити свою залежність від використання долара США.

Співпраця в межах БРІКС має два механізми – консультації з широкого кола питань під час зустрічей лідерів держав і міністрів та практична співпраця через різні багатосторонні галузеві формати. Серед таких можна виокремити спеціальні робочі групи БРІКС, як-от з протидії екстремізму та тероризму або Робоча група з протидії корупції. Останніми роками до кола важливих напрямків співпраці додалися проблеми цифровізації та використання штучного інтелекту. Такий широкий порядок денний робить участь у БРІКС+ привабливою для багатьох країн, що розвиваються, зокрема на африканському континенті.

Зустріч лідерів 22-24 серпня 2023 року у ПАР у м. Йоганнесбург (перша у форматі офлайн після пандемії коронавірусу та початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну) мала чітко спрямований регіональний характер і пройшла під назвою «БРІКС та Африка: партнерство для взаємного прискореного зростання, сталого розвитку та інклюзивної багатосторонності». На саміт було запрошено лідерів усіх африканських країн, Генерального секретаря ООН та глав держав – потенційних нових членів об’єднання.

Для держав Африки формат БРІКС+ є доволі привабливим і розглядається як одна з опцій для вирішення проблем економічного та соціального розвитку континенту. «Африка є домом для 1,3 мільярда людей, що становить близько 17% населення світу. Вона також займає 20% поверхні земної кулі, тоді як її частка світових орних земель і запасів корисних копалин становить відповідно 60% і 30%, що свідчить про великі багатства континенту. Незважаючи на це, Африка виробляє лише 3% світового ВВП, водночас має схожу частку міжнародної торгівлі. Проте інші держави-члени БРІКС, такі як Індія, Китай і Росія, скаржаться на відсутність належного впливу у світових справах та глобальній економіці незважаючи на їхню вагу… Це відбувається попри те, що після 15-го саміту, на якому блок прийняв нових членів, БРІКС+ тепер контролює 75% світового марганцю, 50% світового графіту, 28% світового нікелю, 10% міді та 42% глобальних запасів нафти. Багато хто сподівається, що, використовуючи свою колективну силу, блок зможе допомогти вирішити існуючу нерівність». Очевидно, що поступово поширилася думка про те, що в разі об’єднання голоси країн, що розвиваються, будуть лунати голосніше.

Міжнародна ситуація, у тому числі російсько-українська війна (через негативні наслідки для країн, що розвиваються, в Африці зокрема), активізувала дебати щодо того, чи залишиться блок торговельним альянсом та майданчиком для обговорень, чи зможе стати новою дієвою міжнародною коаліцією. На саміті в ПАР країни БРІКС вкотре намагалися представити себе як привабливу альтернативу західним підходам до міжнародних процесів, з акцентом на розмаїття світу та поліваріантність розвитку, уникаючи водночас відвертого протистояння із Заходом (позиція ПАР). Таким чином, геополітичний акцент постійно набирає ваги у позиціонуванні цього клубу.

Розширення БРІКС

Після рішення групи про допуск нових членів на початку 2023 року загалом 40 країн Азії, Африки та Латинської Америки в різний час висловили своє бажання приєднатися до формату. Зазначимо, що питання розширення є предметом жвавих дискусій вже досить давно: формула розширення БРІКС+ була запропонована у 2017 році Китаєм, і на саміті в ПАР у 2023 році офіційно прийнята як нова назва формату. Зацікавленість таких країн, як Саудівська Аравія, Туреччина та Єгипет, у приєднанні до блоку розглядалася як можливість посилення впливу БРІКС, як економічного, так і політичного, за рахунок розширення географії. Очевидно також, що БРІКС+ пропонує привабливу платформу для країн, які протягом певного часу були фактично виключені з глобальної системи, як-от Іран та Венесуела.

Проте ставлення країн-засновниць до приєднання нових членів не є однозначним, особливо відчутною є різниця між індійським та китайським підходами. Індію, яка підтримує активні зв’язки із Заходом, непокоїть розширення: вона бажала б уникнути співпраці з авторитарними та підсанкційними режимами, а також конкуренції з новими потужними акторами, як-от Саудівська Аравія. Великим застереженням для індійців є надмірна лояльність потенційних членів до КНР, що провокує подальше зростання ролі Китаю і трансформацію формату у своєрідний китайський «фан-клуб». Індію турбує і можлива зміна в регіональній розстановці сил: наприклад, позитивне рішення про прийняття Таїланду до БРІКС+ може спровокувати ланцюгову реакцію в зоні АСЕАН і порушити регіональний баланс. Республіка Індія пропонувала зробити п’ятирічну паузу, перед тим як продовжити розширення, а також лобіювала варіант, коли потенційні члени можуть приєднатися як спостерігачі і лише згодом здобути повноправне членство. Проте у 2025 році до БРІКС+ приєдналася інша країна АСЕАН – Індонезія.

Важливим у процесі подальшого розширення формату є саме збереження регіонального балансу. Аналітики Atlantic Council вважають, що від того, чий підхід візьме гору – індійський чи китайський, залежатиме подальший успіх БРІКС+. Поки що ми бачимо, що засновники клубу намагаються утримати хиткий консенсус з цього питання – членами групи стають держави, які мають хороші відносини з обома країнами, Індією та КНР.

Для КНР цей процес важливий з метою подальшого посилення геополітичної ваги, щоб якщо не наблизитися до світового домінування, то принаймні розділити його зі США. Також розширення може сприяти новим можливостям для економічного зростання КНР на тлі проблем усередині Китаю, технологічної залежності від Заходу тощо. Росія активно підтримує китайську позицію щодо збільшення БРІКС+, розраховуючи на подальше антизахідне спрямування формату, а от Індія, Бразилія та Південна Африка не схвалюють подібне протистояння: БРІКС+ має бути альтернативою Заходу, з яким він співіснуватиме та працюватиме на рівних.

На саміті в Йоганнесбурзі був досягнутий певний компроміс щодо першого етапу розширення групи: було вирішено запросити Аргентину, Єгипет, Ефіопію, Іран, Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати, які мали стати повноправними членами БРІКС з 1 січня 2024 року, проте після зміни уряду в Аргентині цією країною заявку було відкликано, Саудівська Аравія також офіційно так і не набула членства. Варто зазначити, що вперше учасниками групи стали 3 мусульманські країни, що цілком вписується в концепцію БРІКС+ як мультицивілізаційного формату. У 2025 році приєдналася ще й найбільша за кількістю мусульманського населення країна світу – Індонезія. Протягом 2024 року офіційні заявки на приєднання подали такі країни, як Азербайджан, Казахстан, Пакистан і Малайзія; їхнє потенційне приєднання може значно збільшити мусульманський компонент формату.

Немає офіційного підтвердження щодо подібних намірів Туреччини, але розмови про це постійно ведуться, подібні новини активно ретранслюються в РФ, яка вітає «розчарування турецьких друзів» від політики орієнтації на Захід. Натомість у 2025 році свої застереження щодо вступу Туреччини до БРІКС+ висловила Індія. Це було зумовлено тим, що під час індійсько-пакистанського протистояння у квітні-травні 2025 року Туреччина активно підтримала свого стратегічного партнера – Ісламську Республіку Пакистан. Подібні дебати свідчать про те, що у подальшому країнам-членам буде вкрай важко досягнути консенсусу через наявні протиріччя в національних інтересах.

Росія і БРІКС

Для РФ цей формат залишається фактично єдиним можливим для утримання своєї позиції. Від часу анексії Криму у 2014 році група БРІКС виступала гарантом запобігання дипломатичній ізоляції РФ, російський лідер залишався цілком прийнятним партнером для своїх колег із БРІКС. Після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році Росія активно використовує БРІКС як інструмент виживання в умовах західних санкцій. Зокрема, під час саміту БРІКС у Пекіні, що проходив у режимі онлайн, В. Путін у своєму виступі заявив, що за перші три місяці 2022 року товарообіг між РФ та країнами БРІКС збільшився на 38%. Надалі спостерігалося стрімке посилення співпраці Росії з Індією та Китаєм, особливо в енергетичній галузі. У своєму відеозверненні до учасників бізнес-форуму БРІКС у 2023 році у ПАР В. Путін повторив звичні пропагандистські штампи про «безвідповідальну поведінку західних країн, незаконні санкції та заморожування активів окремих держав, що спровокувало дефіцит товарів, зростання цін на продовольство та посилення нерівності й страждань бідніших націй». Жодним чином не згадавши війну в Україні, він закликав виступити проти «порушення Заходом усіх норм вільної торгівлі». Крім того, президент РФ намагався звинуватити Україну та її партнерів у запровадженні несправедливих умов для Чорноморської зернової ініціативи і в такий спосіб пояснити вихід РФ з цієї угоди.

Головування окремих країн протягом року у форматі БРІКС+ задає певний тон і розставляє акценти відповідно до геополітичних пріоритетів держави, що головує. Відповідно, у 2024-му, під час головування РФ, очевидним було бажання Росії використати співпрацю з країнами-членами БРІКС+ для покращення власної економічної ситуації, а також важливими для держави-агресорки є політичні дивіденди. Головування Росії відбувалося після першого великого розширення БРІКС+ та на тлі отримання нових заявок, відповідно, Москва отримала ширшу аудиторію для просування власних наративів. Протягом року РФ визначала порядок денний робочих зустрічей, активно просувала серед країн-членів тези про необхідність протистояння Заходу та всіляко виправдовувала свою війну проти України. З метою досягнення власних геополітичних завдань Росія намагалася цементувати об’єднання через введення нового об’єднавчого поняття «глобальна більшість», яке є певною альтернативою так званому «Глобальному Півдню», голосом якого намагається себе позиціонувати Індія, та китайській ініціативі «Поясу та Шляху», націленій на розбудову «співтовариства спільної долі та процвітання».

Після початку повномасштабного вторгнення в Україну коригування зовнішньополітичних доктрин РФ за умов повної руйнації відносин з демократичними західними державами передбачає особливу увагу до відносин з «глобальною більшістю». Тому РФ продовжила докладати значних зусиль до збереження впливу на країни БРІКС+ та активно готувалася до свого головування. Для підготовки 16-го саміту БРІКС+ у Казані був створений оргкомітет на чолі з радником В. Путіна з питань зовнішньої політики Ю. Ушаковим. З його подачі в інфопростір постійно вкидалися меседжі про «справедливий світовий порядок», «багатополярність» тощо – в рамках дискурсу про будівництво світу, в якому розвинені країни Заходу не будуть мати вирішального слова. Саме така ціннісна настанова вважається передумовою для розгляду заявок на членство від нових кандидатів: підтримка принципів багатополярності та підвищення ролі країн, що розвиваються, у глобальному управлінні. Наративи про «справедливий світовий порядок», який відповідатиме інтересам «глобальної більшості», ще більше, ніж зазвичай, акцентувалися РФ, зокрема під час проведення саміту лідерів у Казані у жовтні 2024 року.

Головування Бразилії у 2025 році не внесло кардинальних змін до діяльності формату, швидше – стабілізувало роботу БРІКС+ після розширення. Головування Бразилії в БРІКС було сфокусоване на більш інклюзивному та всебічному глобальному управлінні та реформі Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Важливою темою для Бразилії залишалася й екологічна політика, а в заключній декларації за результатами зустрічі очільників МЗС у Ріо-де-Жанейро у 2025 році проблеми захисту навколишнього середовища посіли особливе місце.

Взагалі, проблеми охорони природи є надзвичайно чутливими для держав цієї групи, оскільки країни БРІКС володіють значним природним потенціалом і стикаються із серйозними загрозами для екології, вирішення яких можливе лише у співпраці, обміні досвідом та технологіями. При цьому кожна держава БРІКС+ традиційно має власні специфічні проблеми і накопичила досвід їхнього вирішення. У рамках головування Республіки Індія у 2026 році планується подальше розширення співпраці у сфері «зеленої енергетики» та сталого розвитку.

2026 рік: головування Республіки Індії

12 грудня 2025 року головування в БРІКС+ офіційно перейшло до Республіки Індія. Індійський шерпа Судхакар Далела заявив, що країна продовжить колективну лінію на пошуки консенсусу та нових можливостей співпраці. Шерпа також представив пріоритети головування в БРІКС на 2026 рік: стійкість, інновації, співпраця та сталий розвиток. У квітні 2026 року в Делі зібрався Академічний форум БРІКС+ для напрацювання рекомендацій щодо збереження єдності та ефективності формату, які опинилися під загрозою. Головування Індії припало на новий етап ескалації в регіоні Близького Сходу, і це наочний приклад тих викликів, з якими може стикатися у подальшому цей формат.

Вплив міжнародних подій на роботу формату особливо відчутний, коли вони відбуваються у самих країнах-членах або у безпосередньому сусідстві. Так, військова операція США та Ізраїлю проти Ірану, як і передбачалося, дещо затьмарила дводенну зустріч міністрів закордонних справ групи БРІКС у Нью-Делі 14-15 травня. Напередодні зустрічі Іран закликав Індію використати платформу БРІКС+ для формування консенсусу, який засудив би дії США та Ізраїлю на Близькому Сході. Основні розбіжності виникли між Іраном та ОАЕ, які перебувають по різні боки лінії фронту у цьому протистоянні. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі під час дискусій обрав конфронтаційну тональність, описав Іран як «жертву незаконного експансіонізму та воєнщини» і вже після проведення саміту відзначив на прес-конференції, що в Ірану «нема конкретних проблем з ОАЕ, але ця країна має американські об’єкти на своїй території, які й були атаковані». Він закликав БРІКС+ протистояти «західній гегемонії та відчуттю безкарності США».

Через такий конфлікт інтересів Індія опинилася в складній ситуації, тим більше що Іран і до неї неофіційно мав певні претензії через візит Н. Моді в Тель-Авів і теплу зустріч з Б. Нетаньяху лише за день до початку військової операції США та Ізраїлю проти Ірану. Попри це, організатори зустрічі доклали усіх можливих зусиль, щоб отримати спільну заяву. На полях саміту традиційно відбулося багато важливих зустрічей, а серед учасників не було представників КНР, що, ймовірно, спростило процес досягнення консенсусу.

Робота під час саміту міністрів закордонних справ розглядається як підготовка до майбутньої зустрічі лідерів країн-членів БРІКС+ у Делі у вересні 2026 року. Попри існуючі розбіжності учасникам вдалося узгодити підсумковий документ, що налічує 63 параграфи, щоправда, з деякими застереженнями (очікувано, через ситуацію на Близькому Сході і небажання Індії відверто засудити агресію Ізраїлю). Здебільшого в цьому документі можна вкотре побачити традиційні заяви та гасла: реформа ООН та міжнародних фінансових інституцій, неприпустимість незаконних економічних санкцій, засудження тероризму, боротьба зі змінами клімату, сталий розвиток тощо. Була розглянута ситуація в окремих регіонах та країнах світу: Палестина, Ліван, Сирія, Судан, Куба, тобто очевидний фокус вкотре зроблено на так званому Глобальному Півдні. Проте актуальним залишається питання: якщо 10 членів БРІКС+ не можуть досягти консенсусу між собою, яким чином вони можуть об’єднати той самий Глобальний Південь (понад 130 країн)?

Відомий індійський аналітик Харш Пант відверто підсумував цю зустріч: «Загострення протистояння між США та Ізраїлем, з одного боку, та Іраном, з іншого, перетворило зібрання на наочну демонстрацію стратегічних тріщин, які дедалі більше формують блок. Засідання міністрів закордонних справ… виявило зростаючі внутрішні суперечності розширеного БРІКС у момент гострої геополітичної нестабільності… Найяскравішим свідченням цих розбіжностей стало те, що міністри закордонних справ БРІКС не змогли домовитися про повне спільне комюніке».

Одним із викликів лишається й стратегічна лінія Делі взагалі, націлена на співпрацю в різних форматах. Так, майже одразу після зустрічі міністрів закордонних справ країн БРІКС+ у Делі відбулася зустріч міністрів країн-членів Quad (Індія, США, Японія, Австралія), які поділяють занепокоєння щодо зростаючої потуги Китаю. Держсекретар США М. Рубіо перебував в Індії з чотириденним візитом для участі у саміті та з метою зміцнення відносин з Нью-Делі, він особливо підкреслив важливість «вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону». Пекін висловив застереження щодо цієї зустрічі і загалом критикує Quad як конструкцію у дусі холодної війни (тим більше що сторони домовилися про заснування спільної морської бази на Фіджі).

Напруженість, яка спостерігалася на саміті в Нью-Делі, навряд чи зникне, і основним питанням залишається – як утримати 10 націй в одному човні. Поки що головування Індії принаймні забезпечує, що група залишається прив’язаною до конструктивної взаємодії, а не повністю занурюється в геополітичну фрагментацію. В Індії сприймають БРІКС+ як «дуже важливий формат, що змінює світ, і докладатимуть зусиль для його збереження та подальшого розвитку». Але так само індійська дипломатія не відмовляється від своєї лінії на «стратегічну автономію», яка є продовженням традиційного нейтралітету. У рамках цієї лінії триватиме співпраця в західних форматах (Quad, I2U2), а це жодним чином не сприяє усуненню протиріч з КНР, тож такий виклик єдності і консолідації БРІКС+ залишатиметься в силі.

Висновки та рекомендації

1. БРІКС+ за 20 років свого існування пройшов певну еволюцію і довів доцільність існування такого формату як платформи для консультацій і механізму співпраці в різних галузях – в умовах подальшої невизначеності міжнародної архітектури, як економічної, так і політичної. Попри песимістичні прогнози, повного провалу цього формату не відбулося, хоча ступінь результативності може бути оцінений по-різному – з огляду на ту чи іншу сферу діяльності. Загалом, більшість економік учасників групи продовжують демонструвати високі темпи зростання і стрімкі суспільні та технологічні зміни. Навіть незважаючи на значні безпекові виклики, країни довели стійкість власних режимів (Іран) і відповідно – здатність зберігати відносну сталість.
2. Водночас претензії БРІКС+ на те, щоб представляти усі країни так званого Глобального Півдня, навряд чи виправдані, і так само сумнівним є ефективне лобіювання інтересів усіх країн, що розвиваються, членами цієї групи. Причина полягає в наявності значної кількості протиріч між країнами-учасниками, які можуть бути тимчасово відкладені з метою показового покращення відносин, але можуть стрімко погіршитися через загострення регіональної ситуації. Також зберігаються різні підходи до геополітичного позиціонування формату, зокрема три важливі країни – Індія, Бразилія та Південна Африка – виступають проти акцентованого антизахідного спрямування.
3. Історія існування БРІКС+ довела, що у форматі можливі зміни, а розширення відбувається з урахуванням різних факторів – не лише економічного зростання. Щоправда, поки не відбулося жодного виходу з клубу повноцінного члена, але заявки на вступ були відкликані через зміну політичної влади або призупинені через регіональні протиріччя. Можна припустити, що у разі суттєвих змін політичного характеру участь окремої держави може стати неефективною. За таких умов БРІКС+, найімовірніше, продовжить своє існування і швидко адаптується до змін, оскільки є підстави для існування подібного формату: глобальний порядок має усе ще ознаки невизначеності і перебуває в стадії глибокої трансформації з ухилом у бік багатополярності.
4. Російсько-українська війна та події на Близькому Сході ще більше акцентували потребу в реформуванні інституцій глобального управління. Тому запит інших країн на альтернативні структури є логічним і залишатиметься актуальним, тим більше що країни БРІКС+ насправді мають багато позитивних прикладів ефективної співпраці, передусім у гуманітарних галузях. Окремо слід відзначити їхнє наполегливе бажання змінити міжнародний фінансовий порядок – шляхом запуску механізмів дедоларизації у власних країнах з метою скорочення вразливості власних економік в умовах існуючих або потенційних західних санкцій. Така фрагментація світового фінансового порядку створює значні виклики та загрози, оскільки змінює логіку дій інших акторів (не членів БРІКС+) та докорінно змінює існуючий баланс сил.
5. Поки що саме участь РФ у цьому форматі спричиняє найбільші виклики для України – через токсичний вплив, агресивну пропаганду і використання формату для просування власних наративів. Група БРІКС+ фактично виступала гарантом запобігання дипломатичній ізоляції РФ від початку російсько-української війни. Хоча у 2023 році Південна Африка попросила російського лідера не відвідувати 15-й саміт БРІКС через ордер, виданий МКС на його арешт за злочини, скоєні в Україні, саме держави цього формату є політичними та економічними партнерами РФ. Ці країни, передусім Індія та Китай, забезпечують певною мірою фінансування війни через купівлю російських енергоносіїв та активну торгівлю взагалі. Російська сторона також використовує країни БРІКС+ для обходу західних санкцій після повномасштабного вторгнення в Україну.
6. Відповідно, Україні важливо й надалі продовжувати активну роботу з кожною із країн об’єднання, приділяти більшу увагу інформаційній присутності в державах-членах, зокрема з метою чіткого донесення власної позиції щодо російсько-української війни, викриття злочинів РФ (зокрема тих, які можуть стосуватися країн БРІКС+, як-от крадіжки українського зерна і спроби продати його в ці країни, зокрема Єгипет). Україні необхідно віднайти механізми донесення та обговорення інформації про порушення Росією норм міжнародного права та Статуту ООН (на який так люблять посилатися в державах БРІКС+) та її контрпродуктивної поведінки навіть щодо своїх партнерів. Утримуючись від настійливих порад (що сприймаються в цих державах як диктат і, відповідно, не матимуть жодного результату), Україні, втім, доцільно розвивати взаємовигідні економічні відносини з кожною окремою країною та за можливості активізувати політичний діалог з метою постійного та переконливого відтворення справедливого іміджу нашої держави.

Публікація підготовлена в рамках проєкту «Посилення аналітичних спроможностей прийняття рішень у сфері зовнішньої політики за допомогою громадянського суспільства» Центру міжнародної безпеки за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Повний текст матеріалу доступний для завантаження у форматі PDF.