Розблокування українських портів та свобода судноплавства в Чорному морі: політико-дипломатичний вимір

Авторська група:

Богдан Устименко, Михайло Гончар, Оксана Іщук, Павло Лакійчук

Київ 2022

І. ОЦІНКА СТАНОВИЩА

1. Значення виходу до моря та власних морських портів для економіки України

Україна має найбільшу серед держав Азово-Чорноморського басейну довжину морського узбережжя – 2759,2 км. Значну частину національного валового внутрішнього продукту формують п’ять областей України, які мають вихід до моря і займають близько 27% її території. Більшість населення на їх території проживає на відстані не більш як 60 кілометрів від моря та тісно пов’язана з морською діяльністю [1].

На території України в Чорноморсько-Азовському басейні, а також дельті Дунаю розташовані 18 морських портів, серед яких 13 – на континентальній частині: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Білгород-Дністровський, Чорноморськ, Одеса, Південний, Миколаїв, Ольвія, Херсон, Скадовськ, Бердянськ, Маріуполь та 5 – на тимчасово окупованій території Кримського півострова: Керч, Феодосія, Ялта, Севастополь та Євпаторія [2].

Відповідно до інформації Міністерства економіки України обсяг експорту товарів з України у 2021 році склав 68,24 млрд. дол. США [3]. Через власні морські порти Україна експортує понад 70% усіх вантажів на загальну суму близько 47 млрд дол. США. Лише один день морської блокади України наносить збитки вітчизняній економіці близько 170 млн дол. США [4].

У 2021 році морські порти України перевалили 153 млн тон вантажів, відповідно до даних ЦТС з посиланням на Адміністрацію морських портів України [5]. За 2021 рік операторами в морських портах було перевантажено експортних вантажів 118,1 млн т, імпортних – 24 млн т. Більше всього за рік в портах було оброблено зернових вантажів і руди – відповідно 49,9 млн т і 37,75 млн т. Перевалка нафтопродуктів за 12 місяців 2021 року зросла на 82% і склала 1,93 млн т.

Висновок: вихід до моря та повноцінне функціонування морських портів мають ключове значення для економіки України.

2. Про морський кордон між Україною та Російською Федерацією

Після припинення існування Радянського Союзу морський кордон між Україною та Російською Федерацією в Чорному та Азовському морях і Керченській протоці, відповідно до норм міжнародного морського права, не був встановлений. Не був кордон в морі встановлений й після підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, статтею 2 якого встановлено, що «Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов’язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну  цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів» [6]. Це створило одну з основних загроз національній безпеці України.

Натомість, всупереч Конвенції ООН з морського права, законних інтересів України та інших країн, між Російською Федерацією та Україною були укладені два міжнародних документи, що безпосередньо стосуються правового статусу морських просторів в Азовському морі та Керченській протоці та незаконно обмежують свободу судноплавства в регіоні:

• Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 [7], ратифікований Законом України від 20.04.2004 № 1681-IV [8] (далі – Договір про кордон з РФ). Статтею 5 Договору визначено, що врегулювання питань, які відносяться до суміжних морських просторів, здійснюється за угодою між Договірними Сторонами відповідно до міжнародного права. У Договорі також зазначено, що «ніщо в цьому Договорі не завдає шкоди позиціям України і Російської Федерації щодо статусу Азовського моря і Керченської протоки, як внутрішніх вод двох держав»;

• Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.2003 [9], ратифікований Законом України від 23.04.2004 № 1682-IV [10] (далі – Азовський Договір). Цей Договір містить положення про те, що Азовське море та Керченська протока «історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації». Азовським Договором також встановлено, що військові кораблі або інші державні некомерційні судна третіх держав (наприклад, США або Великої Британії) не можуть заходити в Азовське море та проходити Керченською протокою без погодження з обома державами – РФ та України. Слід додати, що укладення Азовського Договору стало результатом погрози силою з боку Російської Федерації – відомого конфлікту навколо українського острова Тузла в Керченській протоці у 2003 році.

Необхідно зазначити, що Азовський Договір та стаття 5 Договору про кордон з РФ прямо порушують Конвенцію ООН з морського права та не відповідають інтересам України та інших країн, оскільки внутрішні води можуть належати лише одній державі (стаття 8 Конвенції ООН з морського права), а не двом, як зазначено в російсько-українських договорах від 2003 року, а Керченська протока має статус міжнародної (стаття 37 Конвенції ООН з морського права). Площа Азовського моря є достатньо великою (близько 40000 кв. км) для того, щоб містити не тільки територіальні моря двох держав, а й їх виключні економічні зони.

Після припинення існування Радянського Союзу Російська Федерація усіляко перешкоджала встановленню морського кордону з Україною в Чорному та Азовському морях і Керченський протоці відповідно до приписів міжнародного морського права, оскільки при справедливому розмежуванні морських просторів між двома державами, згідно із нормами Конвенції ООН з морського права, суверенітет або суверенні права та юрисдикція України поширювалася б на більшу частину Азовського моря – близько 2/3 його загальної площі, а також стратегічно важливий Керч-Єнікальський канал – торговельний шлях між Чорним та Азовським морями.

3. Про захоплення РФ українських морських просторів та портів у 2014 році

Враховуючи межі міжнародно визнаних сухопутних кордонів України та приписи Конвенції ООН з морського права, площа територіального моря та виключних (морських) економічних зон в Чорному та Азовському морях, а також частини територіального моря України, що знаходиться у Керченській протоці, складає близько 137000 кв. км.

Після окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Україна, як прибережна держава, фактично повністю втратила можливість реалізовувати права, передбачені Конвенцією ООН з морського права, у власних просторах навколо Кримського півострову, в Азовському морі та Керченській протоці. Загальна площа українських морських просторів, окупованих РФ у 2014 році, орієнтовно дорівнювала 100000 кв. км [11] (див. Карту-схему 1).

Окрім цього, внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, згідно з наказом Міністерства інфраструктури України «Про закриття морських портів» від 16.06.2014 № 255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.06.2014 за № 690/25467, було закрито порти Керч, Севастополь, Феодосія, Ялта та Євпаторія [12]. Постановою Кабінету Міністрів України «Про тимчасове закриття морських рибних портів» від 6.04.2016 № 263 було закрито Керченський та Севастопольський морські рибні порти [13]. Захоплена українська державна портова інфраструктура на території Кримського півострова незаконно експлуатується агресором у власних цілях з 2014 року.

Міжнародно-протиправні дії РФ спонукали Генеральну Асамблею ООН схвалити низку резолюцій, якими було засуджено тимчасову окупацію та мілітаризацію Криму, а також частин Чорного та Азовського морів [14].

4. Про втрату військово-морських активів України в Криму

Внаслідок тимчасової окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Військово-Морські Сили Збройних Сил опинилися у вкрай тяжкому стані. Національний флот практично втратив понад 80 відсотків своїх активів і спроможностей, зазнав значних кадрових та матеріальних втрат [15], що негативно відобразилося на здатності України приймати участь в операціях із забезпечення свободи судноплавства в Чорному та Азовському морях і Керченської протоки.

Росія у 2014 році захопила понад сімдесят кораблів і суден ВМС України, що перебували в базах на території АР Крим та Севастополя. Згодом, після розблокування, в інші порти України вдалося вивести з тимчасово окупованого Криму 35 кораблів, катерів і суден українських ВМС. Ще половина кораблів, катерів і суден забезпечення в тому числі й ті кораблі, які є бойовими – корвети «Тернопіль», «Луцьк», «Хмельницький», ракетний корвет «Придніпров’я», корабель управління «Славутич», морські тральщики «Чернігів» і «Черкаси», великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський», підводний човен «Запоріжжя» і низка інших суден і кораблів забезпечення, залишаються в руках агресора. [16] Після восьми років стоянки без обслуговування ці одиниці можна вважати технічно остаточно втраченими.

5. Про втрату доступу до родовищ України на шельфі

На українському шельфі Чорного та Азовського морів розвідано значні запаси вуглеводнів, зокрема до 1583,5 млрд. куб. метрів природного газу і до 409,8 млн. тонн сирої нафти, що становить понад 30 відсотків загальних запасів вуглеводнів України. Прогнозувалось, що лише за рахунок освоєння родовищ мілководного чорноморського шельфу,  газовидобуток в Україні зросте на третину, тобто на 10 млрд. куб. м на рік [17].

Передвоєнний, до 2014 року, період характерний тим, що уряд України уклав угоди про розподіл продукції (УРП) з транснаціональними компаніями, що входять в ТОП-10 світових енергетичних корпорацій. Ключем до успіху мав стати природний газ з шельфових родовищ та нетрадиційних джерел. За прогнозом експертів ІHS CERA 2012 року, видобуток газу в Україні до 2035 року може становити до 73 млрд. куб. м на рік. [18]

З огляду на це та враховуючи традиційну схильність Росії до створення антиконкурентних та монопольних схем, одним з мотивів окупації Криму був енергетичний. За таких обставин, враховуючи наближеність українських газових родовищ до ЄС, газ власного видобутку не тільки задовольнив би усі потреби України, але й став би експортуватися до країн Центрально-Східної Європи, витісняючи російський газ. Таким чином, у Москві розцінили, що за подібного сценарію «Газпром» не тільки втрачає ринок в Україні, але й може бути дещо потіснений на ринках країн Центрально-Східної Європи.

Тому окупація Кримського півострова та прилеглої шельфової зони дала Росії вирішення питань стратегічного характеру:

• ліквідація перспективних проектів розвідки і видобутку газу в Чорному морі, які ініціювала Україна із залученням європейських і американських компаній, що стали викликом для російських державних компаній;
• витіснення з північного сектора Чорного моря провідних американських і європейських нафтогазових компаній, що є традиційними конкурентами російських державних компаній;
• ускладнення Україні доступу до основної частини шельфових родовищ газу і перспективних запасів вуглеводнів в Чорному морі.

З 14 березня 2014 року Україна не має доступу до власних родовищ, розташованих в північно-західному секторі Чорного моря – нові СПБУ «Петро Годованець» і «Незалежність» та старі «Сиваш» і «Таврида», були захоплені російськими підрозділом ЗС РФ [19].

Внаслідок захоплення українських видобувних активів на шельфі Чорного моря, за період з березня 2014 року по грудень 2021 року включно, незаконний видобуток склав, за підрахунками авторів, 14,2 млрд. куб. м природного газу.

6. Використання РФ морської газової інфраструктури у військових цілях

Захоплені російським спецназом у березні 2014 року в ході операції з окупації Криму видобувні та бурові платформи української державної компанії «Чорноморнафтогаз» стали зручними майданчиками для опрацювання форм і способів ведення радіо- та радіотехнічної розвідки ЧФ РФ з використанням можливостей об’єктів цивільної морської інфраструктури в північно-західній частині Чорного моря. РФ розгорнула комплексну систему моніторингу надводної та підводної обстановки з метою здійснення детекції надводних, підводних та низко-літаючих повітряних цілей. [20]

Після початку бойових дій на морі 24 лютого п.р. на видобувних платформах та СПБУ були додатково встановлені станції радіотехнічної розвідки та радіоелектронної боротьби. Практично, було сформовано центр координації зусиль різнорідних ударних сил з метою висадки десанту та захоплення узбережжя Одещини [21]. Як наслідок – вогневим ударом берегових комплексів ВМС ЗС України розташовані на захоплених активах російські РЛС, засоби РТР та РЕБ були знищені.

7. Про морську блокаду України у 2022 році

Перші спроби морської блокади України Росія розпочала до вторгнення 24 лютого 2022 року. В грудні 2021 року Росія на тривалий час блокувала морські шляхи в Азовському морі через начебто «планові навчання» військового флоту. Тоді росіяни фактично заборонили судноплавство в 70% акваторії Азовського моря. Напередодні вторгнення, 13 лютого, під приводом чергових «навчань флоту», Росія заблокувала судноплавство на великих ділянках уздовж українського узбережжя Чорного та Азовського морів. Через блокування Росією ділянок Азовського моря рух торгових суден до українських портів був повністю заблокований – росіяни повністю перекрили Керченську протоку, а у Чорному морі рух суден був суттєво обмежений через те, що закриті райони повністю перекривали рекомендовані маршрути для більшості торгових суден [22].

Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року кораблі Чорноморського флоту Росії неодноразово обстрілювали та топили морські торговельні судна під прапорами різних держав (Див. Додаток 1). У зв’язку з військовою агресією РФ проти України, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України «Про закриття морських портів» від 28.04.2022 № 256, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.04.2022 за № 470/37806, Міністерство інфраструктури України закрило морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ та Херсон [23].

Висновок: враховуючи наведені вище факти, всі українські чорноморські та азовські порти виявилися незаконно заблокованими з моря державою–агресором Росією.

8. Про захоплення РФ Каховського шлюзу у 2022 році

Необхідно окремо відмітити, що стратегічно важливий для України Каховський шлюз на річці Дніпро захоплений РФ [24]. Також, ділянка Дніпра від Каховського водосховища разом з його лівим берегом і до гирла ріки в Дніпро-Бузькому лимані захоплена ворогом, контролюється ним і перебуває в зоні бойових дій. Як наслідок, судноплавство на Дніпрі обмежено, вихід з Дніпра в Чорне море та захід суден з Чорного моря у Дніпро у зв’язку з цим є неможливим. Ця обставина додатково суттєво ускладнює транспортне сполучення в державі, в тому числі експорт української аграрної продукції та інших товарів. Транспортування вантажів, передусім, зернових, по Дніпру до морських портів Херсона та Миколаєва, унеможливилося.  

9. Про становище на Дунаї в контексті російської агресії

Українські порти на Дунаї не були захоплені агресором та не зупиняли свою роботу після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Після 24.02.2022 вантажообіг через ці порти зріс у 2,5 – 5 разів [25].

В контексті судноплавства на Дунаї слід зазначити, що у 1998 році держава – агресор, яка не є придунайською державою, без належних правових підстав отримала статус члена Дунайської Комісії, органу, який має ключові повноваження у забезпеченні судноплавства на річці згідно із Конвенцією про режим судноплавства на Дунаї. У міжнародному документі про надання РФ статусу члена Дунайської Комісії фактично зазначено, що Російська Федерація є правонаступницею СРСР [26]. Водночас, Російська Федерація не є та ніколи не була правонаступницею Радянського Союзу, колишнього члена Дунайської Комісії, що підтверджується Конституцією СРСР, Московським Договором, Біловезькою Угодою та іншими документальними доказами [27].

Перебування агресора в якості повноправного члена у складі Дунайської Комісії є не тільки протиправним, але й загрозою морській безпеці як України, так і всього північно-західного Чорномор’я та Дунайського басейну.

10. Про російську військову загрозу в Чорному та Азовському морях

Чорноморський флот РФ, а також кораблі, частини і підрозділи, виділені для участі в операції з інших флотів Росії, з початку широкомасштабного вторгнення беруть участь в наступальній операції Південного військового округу ЗС РФ у взаємодії з частинами і з’єднаннями 8-ої та 58-ої загальновійськових армій, 4-ої армії ПКС, діючи з військово-морських баз і пунктів базування в окупованому Кримському півострові і Краснодарському краї РФ [28].

Протягом цього часу ЧФ РФ виконує завдання сприяння діям сухопутних військ на приморському напрямку, морської блокади – ізоляції районів ведення бойових дій, завдання ракетних ударів по об’єктам інфраструктури на території України. Кораблі і підводні човни противника наносять удари крилатими ракетами по промисловим і інфраструктурним об’єктам в стратегічній глибині території України. Загрози ракетних ударів та висадки морського десанту залишаються.

За період з початку вторгнення росіяни втратили на морі знищеними і ушкодженими 15 кораблів і суден, в тому числі флагман Чорноморського флоту ракетний крейсер «Москва» (уражений двома ракетами «Нептун» 14.04.2022), великий десантний корабель «Саратов» (потоплений 24.03.2022 в порту Бердянська), морський рятувальний буксир «Васілій Бех» (знищений ракетою «Гарпун» поблизу острова Зміїний 17.06.2022) [29].

З 20 червня до 1 липня ЗСУ проведено операцію по знищенню сил противника, що захопили острів Зміїний, ураженню засобів ППО противника на ньому, системи спостереження ЧФ РФ за надводною і повітряною обстановкою в північно-західній частині Чорного моря. Зміїний має стратегічне значення, оскільки дозволяє контролювати надводну і частково повітряну обстановку на Півдні України. Остаточне звільнення острова 7 липня ц.р. дозволило забезпечити перевезення цивільними суднами агропродукції через гирло Бистре суднового ходу річки Дунай-Чорне море. Проте, зберігається небезпека диверсій за цим каналом. Так, прохід 31 липня гирлом Бистрим для суден був тимчасово обмеженим через зіткнення з вибуховим пристроєм лоцманського катеру «Орлик» філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» під час виконання лоцманського рейсу поза маршрутом руху суден [30]. Раніше, через блокаду Росією цивільного судноплавства, компанії використовували лише румунський канал Суліна, що призвело до великого скупчення суден на перевантаження каналу.

Після великих втрат у корабельному складі від ударів українськими протикорабельними ракетами, звільнення острова Зміїний, знищення системи спостереження в північно-західній частині Чорного моря, росіяни були вимушені відвести своє корабельне угруповання до берегів Криму, під захист берегових комплексів ППО.

Речник ГУР МО України зміни в діяльності ВМФ РФ в Чорному морі охарактеризував наступним чином: «Вони стали обережними, але їхнє корабельне угруповання на сьогоднішній день … забезпечує повний контроль Азовського моря … разом із Керченською протокою, блокують наші порти у Чорному морі. Мета – не допустити функціонування портів, як економічних зон. Не допустити руху товарів як на території України, так і з території наших портів, і підтримання готовності до застосування тих найбільших десантних кораблів, інших кораблів у разі проведення морської десантної операції. Але … наші дії змусили їх обмежити діяльність Чорноморського флоту Росії на сьогоднішньому етапі». [31]

ІІ.  ПРОГНОЗИ/ПЕРСПЕКТИВИ

1. Доктринальний вектор Росії

Затверджена 31 липня 2022 року нова “Морська доктрина Російської Федерації”, в частині стосовно Чорного та Азовського морів, проголошує «всебічне зміцнення позицій Російської Федерації в регіоні», «удосконалення та посилення угруповань (сил) Чорноморського флоту, розвиток його інфраструктури в Криму та на узбережжі Краснодарського краю», «подальший розвиток експортної газотранспортної інфраструктури, в тому числі системи підводних трубопроводів» [32].

Отже, Росія прогнозовано зберігає подальший курс на експансію в Чорному морі, як військовими, так і гібридними способами. Закріплення де-факто його статусу як «російського озера» з силовим, геополітичним та геоекономічним домінуванням в ньому залишається високопріоритетним для нинішнього режиму Росії.

Не виключено, що у випадку проведення «референдумів» про приєднання до Росії окупованих територій України у вересні 2022 року, Азовське море з часом може бути проголошено внутрішніми водами РФ. Можливо, через проміжний етап «спільного моря» Росії та псевдодержавного проксі-конструкта «ДНР».

Таким чином, повернення контролю над морськими просторами через деокупацію Криму, півдня та сходу країни, розмежування морських просторів та кордонів України відповідно до міжнародного морського права, зняття в подальшому загрози блокади з боку РФ портів в Азово-Чорноморському басейні, набувають для України життєво важливого значення. Це має здійснюватися і закріплюватися як воєнним шляхом, так і через відповідні політико-правові дії, в тому числі у взаємодії з західними партнерами.

У контексті протидії експансіонізму РФ уявляється важливим формування чіткої позиція Європейського Союзу, як об’єднання країн, до числа яких входять й чорноморські. ЄС переймається питанням свободи навігації в Південно-Китайському морі в контексті амбіцій КНР, хоча не має виходу і не межує з Тихоокеанським регіоном. В той же час питання сусіднього Чорноморського регіону усе ще не набули пріоритетного значення для ЄС, хоча, як показує блокада Росією українських портів, такий підхід є вкрай недалекоглядним та має бути переглянутий. 

2. Стамбульська ініціатива як виклик для України

22.07.2022 р. у м. Стамбул була підписана Ініціатива щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів, сторонами якої є Турецька Республіка, Російська Федерація та Україна за пропозицією Генерального секретаря ООН (далі – Ініціатива) [33]. Метою цієї Ініціативи є сприяння безпечній навігації для експорту зерна та пов’язаних з ним харчових продуктів і добрив, включаючи аміак, з портів Одеса, Чорноморськ та Південний.

Ця домовленість передбачає, що всі сторони нададуть максимальні гарантії щодо безпечного та надійного середовища для всіх суден, які беруть участь у цій Ініціативі. Зокрема, Сторони не здійснюватимуть жодних нападів на торгові судна та інші цивільні судна і портові споруди, які беруть участь у цій Ініціативі. Водночас, РФ порушила взяті на себе зобов’язання вже наступного дня, 23.07.2022 р., завдавши ракетного удару по порту Одеса. В об’єкти інфраструктури порту влучили дві ракети, ще дві збила ППО [34].

Але 1.08.2022 перше торговельне судно, навантажене кукурудзою, не дивлячись на потенційну небезпеку з боку РФ, вийшло з порту Одеса та 3.08.2022 пройшло інспекційну перевірку в Стамбулі згідно із умовами Ініціативи [35].

Також цілком вірогідний наступний розвиток подій – через певний час РФ порушить умови Ініціативи та знов буде намагатися окупувати український острів Зміїний з метою розташування на ньому своїх військових активів та контингенту, а також продовжувати обстрілювати торговельні судна.

Ще однією загрозою є можливий напад РФ на Молдову та захоплення її портової інфраструктуру та берегу по Дунаю, що може призвести до блокування транспортування українських товарів по річці.

Автори вважають, що якщо РФ не буде виконувати взяті на себе обов’язки відповідно до Ініціативи та продовжить перешкоджати свободі судноплавства в Чорному морі та на Дунаї, то залишиться лише один варіант деблокади українських портів та узбережжя – військовий, оскільки довготриваюча морська блокада Росією портової інфраструктури та порушення принципу свободи судноплавства в українських морських просторах призведе до критичного погіршення економіки України та голоду десятків мільйонів людей в державах Північної Африки та Близького Сходу, які залежать від українського зерна та продуктів харчування.

Окрім цього, якщо план повної окупації територіального моря, виключної морської зони України та острову Зміїний в Чорному морі буде успішним для РФ, агресор буде вимагати перегляду морського кордону між захопленими морськими просторами та Румунією, що призведе до збройного конфлікту між НАТО та Росією.

США та НАТО не мають власних стратегій забезпечення безпеки в Чорному морі, що є критичною проблемою для безпекової архітектури всього регіону, зокрема держав – членів НАТО – Болгарії та Румунії.

Єдиним реальним кроком до забезпечення безпеки в акваторії Чорного моря за період з 24 лютого п.р. стало надання Україні партнерами протикорабельних ракетних комплексів «Гарпун», що значно скоротило, але не унеможливило, російську агресивну активність в північно-західній частині Чорного моря. Причина, з-поміж інших, в обмеженому числі пускових установок і ракет, що не надає можливості досягнути паритету з противником. Продовження постачань до ЗСУ вітчизняних ПКРК «Нептун», а також зарубіжних комплексів типу «Гарпун», «Екзосет», NSM як берегового, так і морського та повітряного базування, призведе до втрати Росією домінування в морі, змусить її діяти в рамках міжнародного морського права.

Інший, гіпотетично можливий шлях – організація контролю і забезпечення свободи судноплавства в міжнародних водах Чорного моря військово-морськими силами чорноморських держав-членів НАТО – Туреччини, Румунії, Болгарії, а також кораблями нечорноморських членів Альянсу. Це може бути оформлено як операція з підтримання миру під проводом НАТО з формуванням в Чорному морі цільового оперативного з’єднання. Втім, судячи з нерішучості НАТО і США з цього питання, «особливу позицію» Туреччини, він виглядає як малоймовірний.

Ми можемо також стверджувати, що КНР уважно спостерігає та реакціями НАТО та США по відношенню до агресії Росії та робить відповідні висновки. Якщо Захід «пропустить удар» в Чорному морі, проявить нерішучість, то безсумнівно буде мати ще гірші для себе наслідки в Південно-Китайському морі та Арктиці.

Як наслідок, довготривалий військовий конфлікт в Чорному та Азовському морях і Керченській протоці, неналежне реагування на агресивну поведінку РФ, буде мати вкрай негативні наслідки для держав, які знаходяться далеко за межами регіону, а також буде прямо загрожувати міжнародному миру та безпеці.

ІІІ. ВИСНОВКИ

Чорне море є «серцем» ширшого Чорноморського регіону. Держава, яка домінує в Чорному морі, домінує у всьому регіоні й здатна впливати на суміжно-прилеглі – Східне Середземномор’я та регіон Каспійського моря. Після незаконного силового захоплення більшої частини морських просторів України та Грузії (морська зона напроти Абхазької Автономної Республіки) в Чорному морі домінує Російська Федерація.

З 24.02.2022 по 1.08.2022 орієнтовні збитки України, завдані морською блокадою РФ, можуть складати більше 27 млрд. дол. США.[36 ]  

Через блокаду морських портів, на які до повномасштабного вторгнення припадало орієнтовно 80% експорту аграрної продукції України, вивезення продовольства відбувається виключно через дунайські порти, залізничні та автомобільні пункти пропуску на західних кордонах. Але їх пропускної здатності недостатньо для повноцінного заміни морських портів. Зокрема, в червні 2022 року наявними логістичними маршрутами вдалося експортувати орієнтовно 2,5 млн тонн продукції, в той час як місячна потреба в експорті такої продукції становить 8 млн тонн [37].

Додаток 1

Щодо торговельних суден, обстріляних РФ з 24.02.2022

24.02.2022 російська бомба влучила у турецький корабель «Yasa Jupiter» (прапор Маршаллових островів) [38].

25.02.2022 неподалік порту Південний на якірній стоянці дві російські ракети потрапили в бункерувальник «Millennium Spirit» (прапор Молдови), у якого на борту була велика кількість мазуту і дизельного пального [39]. Вдруге танкер, який дрейфував в територіальному морі без екіпажу із залишками дизпалива на борту, був обстріляний 7 липня – в нього влучила ракета Х-31 випущена з російського літака в повітряному просторі над Чорним морем.

26.02.2022 р. РФ незаконно, силовим шляхом закрила район у північно-західній частині Чорного моря, фактично в межах територіального моря та виключної економічної зони України. «Перебування кораблів і суден у даному районі буде розцінюватися, як терористична загроза», – йдеться в повідомленні, яке російські ВМС поширили відкритими каналами безпеки судноплавства [40].

16.03.2022 р. Панамська морська адміністрація повідомила, що три цивільні судна під прапором Панами, а саме: «Namura Queen», «Lord Nelson» і «Helt» були обстріляні російськими ракетами [41]. 04.04.2022 держава – агресорка обстріляла цивільне торговельне суховантажне судно «Azburg» (прапор Домініканської Республіки), яке знаходилося в порту Маріуполь [42].

Використані джерела

1. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1307-2009-п#Text
2. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-2013-р#Text
3. https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=0e7f1abd-a4a4-4cd3-99e4-90d0ac4427c5&title=Minekonomiki-EksportUkrainskikhTovarivZa2021-RikSiagnuvRekordnikh68-24-MlrdDolariv
4. https://forbes.ua/inside/morski-vorota-na-zamku-yak-pratsyuyut-zablokovani-cherez-viynu-porti-21042022-5552
5. https://cfts.org.ua/news/2022/01/11/morskie_porty_ukrainy_perevalili_153_mln_tonn_gruzov_v_2021_godu_68497
6. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_006#Text
7. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_157#Text
8. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1681-15#Text
9. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_205#Text
10. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-15#Text
11. https://cs.detector.media/community/texts/184320/2021-05-09-rosiya-okupuvala-try-chverti-nashogo-morya-chomu-ukraina-tsym-ne-pereymaietsya/
12. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0690-14#Text
13. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/263-2016-%D0%BF#Text
14. https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-z-nagodi-somoyi-richnici-rezolyuciyi-generalnoyi-asambleyi-oon-teritorialna-cilisnist-ukrayini
15. https://armyinform.com.ua/2021/12/06/vms-zs-ukrayiny-vid-radyanskoyi-spadshhyny-do-suchasnyh-standartiv-chastyna-3-perezavantazhennya/
16. Кораблі ВМС України в Криму: брати чи не брати? Український тиждень 18.01.2018 https://tyzhden.ua/Society/207703
17. Ukraine’s gas sector development in the context of EU interation, 2014, Razumkov centre,  https://www.razumkov.org.ua/upload/1392734130_file.pdf
18. https://www.prnewswire.com/news-releases/ihs-cera-chairman-ukraine-bears-a-potential-to-produce-70-billion-cubic-meters-of-gas-annually-138080948.html
19. «Війни-ХХІ: полігібресія Росії». Центр глобалістики «Стратегія ХХІ». Київ, 2017. Стор. 157, https://geostrategy.org.ua/storage/app/public/files/nodes/1/book/1/Xa8si15867659506KcE7.pdf
20. https://zn.ua/ukr/international/gazovi-potoki-podviynogo-priznachennya-286349_.html
21. https://www.svoboda.org/a/soldatiki-ih-ohranyali-ukrainskiy-udar-po-vyshkam-v-chernom-more/31913548.html
22. Часткова блокада Азовського та Чорного морів. Що кажуть експерти. Суспільне-новини. 17.02.2022 https://suspilne.media/208054-castkova-blokada-azovskogo-ta-cornogo-moriv-so-kazut-eksperti/
23. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0470-22#Text
24. https://landlord.ua/news/try-porty-v-ukraini-zdiisniuiut-pryiom-i-vidpravku-vantazhiv/
25. https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-economy/3534787-vantazoobig-cerez-ukrainski-porti-na-dunai-zris-za-pat-misaciv-u-255-raziv-smigal.html
26. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_140#Text
27. https://informnapalm.org/ua/radbez-oon-russia/
28. Оперативне зведення ГШ ЗСУ. 23.05.2022 https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/323526419960443
29. Збройні сили України вразили вже 15 одиниць Чорноморського флоту РФ. NewsUA. 17.06.2022 https://newsua.one/news-military/67777.html
30. Прохід гирлом Бистрим на Одещині обмежили: підірвався катер. Європейська правда. 31.07.2022. https://www.epravda.com.ua/news/2022/07/31/689838/
31. Скібіцький: дії України обмежили діяльність російського флоту в Чорному морі. Радіо Свобода – Крим.Реалії https://ua.krymr.com/a/news-rosia-dii-ukrainy-obmezhyly-dialnist-rosiyskoho-flotu-v-chornomu-mori/31866636.html
32. http://kremlin.ru/acts/news/69084
33. https://www.epravda.com.ua/news/2022/07/22/689518/
34. https://tsn.ua/ato/rosiyani-atakuvali-raketami-odeskiy-morskiy-torgoviy-port-2117305.html
35. https://www.epravda.com.ua/news/2022/08/3/689958/#:~:text=Судно%20Razoni%20під%20прапором%20Сьєрра-Леоне%20вийшло%20з%20порту,борту%20перебуває%20близько%2026%2C5%20тис.%20тонн%20кукурудзи.%20Нагадуємо%3A
36. https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3528363-rf-vkrala-v-ukraini-zerna-ta-olijnih-kultur-bils-ak-na-600-miljoniv.html
37. https://mtu.gov.ua/news/33602.html
38. https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/02/24/7134601/
39. https://www.unian.ua/war/korabli-v-odesi-stalo-vidomo-yaki-sudna-bachili-odesiti-foto-i-video-novini-odesi-11803314.html
40. https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-ato/3413740-flot-agresora-ogolosiv-pro-kontrteroristicnu-operaciu-v-ukrainskih-vodah.html
41. https://www.reuters.com/world/panama-says-three-ships-hit-black-sea-since-start-ukraine-war-2022-03-16/
42. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=4716130228516153&id=100003576664760

Авторська група: Богдан Устименко,

Михайло Гончар, Оксана Іщук, Павло Лакійчук,

Дисклеймер: зміст матеріалу відображає лише думки та позиції його авторів.

Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»

вул. Щекавицька, 51 Офіс 26

Київ, 04071, Україна

Е-пошта: info@geostrategy.org.ua 

https://geostrategy.org.ua/