СПРИЙНЯТТЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ТА ПОЗИЦІЯХ ОКРЕМИХ КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ
(МЕКСИКА, БРАЗИЛІЯ, АРГЕНТИНА)

Автори:
Надія Коваль, Єлизавета Бугаєнко

У відповідь на повномасштабне вторгнення РФ 24 лютого 2022 року більшість країн Заходу засудили російську агресію, відкрили свої кордони для українських біженців, надали військову, економічну і гуманітарну підтримку Україні, а також ввели санкції проти РФ для міжнародної ізоляції та ослаблення її економічного та військового потенціалу. У відповідь Росія посилила роботу з країнами Глобального Півдня, використовуючи місцеву специфіку і наявні антизахідні упередження, щоб утримати прийнятні позиції в міжнародних організаціях та знайти нові економічні можливості. У цій записці зосередимося на трьох великих країнах Латинської Америки, регіону, де з початку ХХІ століття Росія взялася відбудовувати втрачений після розпаду СРСР вплив, які намагаються дотримуватись умовного «нейтралітету» щодо війни – Мексиці, Бразилії, Аргентині. Такий нейтралітет різною мірою проявляється поєднанні засудження російського вторгнення в Україну з несприйняттям санкційної політики і постачання зброї в Україну, перекладанням провини на обидві сторони (чи на НАТО/США), відтворенням російських наративів про безпекові загрози Росії з боку України, загальною неготовністю до відкритої конфронтації з РФ. Відтак, ці країни уряд РФ не включив до переліку недружніх країн (тобто тих, що запровадили або підтримали санкції проти РФ), а навпаки, вони втрапили до списку 52 країн, з якими Росія 9 квітня відновила авіасполучення. Така позиція є доволі вкоріненою, оскільки Бразилія, Аргентина і Мексика протягом останніх восьми років систематично утримувались під час голосування за резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо України. Втім ці країни не є надто залежними від Росії економічно чи політично, тож мають потенціал до зміни своєї позиції щодо російсько-української війни. В основному тексті записки розглянемо передумови і особливості позиції кожної з трьох країн.

МЕКСИКА

Позицію Мексики щодо російсько-української війни можна охарактеризувати як нейтралітет, що межує зі сприянням агресору. Мексика засуджує вторгнення Росії в Україну, але не надає військову підтримку, не готова приєднатися до політики санкцій та міжнародної ізоляції РФ. У дискурсі більшості політичних еліт домінує погляд на російсько-українську війну як на конфлікт, у якому немає чіткого винуватця та який можна вирішити через поступки та діалог. Мексика досі вважає Росію потенційним партнером для балансування залежності від США. Однак, реальні торговельні і економічні зв’язки Мексики з Росією є обмеженими, а стратегічно стосунки з США для Мексики відіграють набагато важливішу роль через географічну близькість, торгівлю, соціально-культурні і історичні зв’язки, на цю позицію можна впливати.

Зовнішній політиці Мексики притаманна традиція невтручання і наголошування на потребі мирного вирішення конфліктів, зумовлена серед іншого історичним досвідом вторгнень і колоніалізму.

Сучасна Мексика керується ізоляціоністською зовнішньополітичною доктриною Естради, яка полягає у політиці невтручання у справи інших країн, зокрема сусідніх авторитарних режимів. Президент наголошує на нейтральності Мексики і неприпустимості повернення до часів Холодної війни. Посилаючись на пацифізм, Мексика відмовилась надавати Україні військову допомогу та впроваджувати будь-які економічні санкції проти Росії. До того ж, уряд Мексики загалом обережно ставиться до постачання зброї іншим країнам, активно працює на міжнародній арені щодо запобігання незаконній торгівлі зброєю, зокрема через внутрішньополітичні безпекові виклики.

Антиамериканізм, неготовність йти на пряму конфронтацію з РФ, бажання зберегти простір для діалогу та співпраці.

Стосунки з США є важливим фактором у формуванні позиції Мексики щодо України (Barman, 2022). Мексика тісно пов’язана з США через торгівлю, діаспору, історичні та культурні зв’язки. Однак, ще з часів американо-мексиканської війни 1846-1848 років існує тяжіння до антиамериканізму, а відтак і пошуку шляхів диверсифікації економічної, торговельної та зовнішньополітичної залежності Мексики від США. У контексті суперечок навколо питання міграції, Мексика обурюється тому, що Президент Байден досі не виділив обіцяні 4 мільярди на розвиток Південної Мексики, хоча оперативно виділив мільярди доларів на допомогу Україні.

Через побоювання звинувачень щодо «потакання США», політичні еліти Мексики не бажають долучатись до спільної політики проти Росії на боці США та європейських країн у питанні російсько-української війни. При цьому з часів Холодної війни у Мексиці склався образ Радянського Союзу як противаги домінування США в Латинській Америці, що підживлює сентименти до Росії. Це яскраво ілюструє розгляд Генеральною Асамблеєю ООН резолюції щодо виключення РФ з Ради з прав людини 7 квітня 2022 року, під час якого Мексика утрималась в через прагнення зберегти контакт з РФ.

Популізм президента і особливості його стосунків з дипломатією викликають неузгодженості у позиції Мексики щодо міжнародних питань.

Президент Лопес Обрадор – популіст, який керується «найкраща зовнішня політика – це хороша внутрішня політика» і виказує обмежений інтерес до міжнародних питань. У зовнішній політиці Мексики спостерігається напруження між популістичними і невиваженими заявами президента і подальшим їх «уточненням» міністром закордонних справ Марсело Ебрардом. Відтак, допоки мексиканська делегація в ООН співпрацює з іншими країнами щодо засудження російської агресії та сприяння вирішенню конфлікту (2 березня 2022 року представник Мексики у Генеральній Асамблеї ООН підтримав резолюцію щодо засудження агресії Росії проти України), всередині країни президент робить заяви про нейтралітет, а президентська партія в парламенті створює групу дружби з Росією. 16 вересня Лопес Обрадор виступив із пропозицією мирного плану між Україною та РФ, який полягає у встановленні п’ятирічного перемир’я, прямих переговорах між В. Зеленським і В. Путіним, а також створенні в ООН спеціального комітету, до якого увійдуть прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, папа римський Франциск і генсек ООН Антоніу Гутерріш. Марсело Ебрард презентував від імені президента Обрадора цей план на засіданні Ради Безпеки ООН, однак упустив частину про п’ятирічне перемир’я.  Важливо, що Ебрард у майбутньому планує балотуватися на посаду президента Мексики, тож існує потенціал корекції підходу мексиканських еліт.

Мексика має обмежені економічні стосунки з Росією.

Торгівельні відносини Мексики і Росії не є суттєвими, зосереджені у сільськогосподарській, авіаційній і енергетичній сферах, низка угод про співпрацю у сферах науки, технологій, інновацій та туризму залишаються символічними. У 2020 році Росія зайняла 35те місце серед торгових партнерів Мексики, загальний товарообіг склав $1291,8 млн. Інвестиції Росії в Мексику теж є незначними: у 2017 Росія проінвестувала лише 1 мільйон доларів, тоді як загалом за цей рік в Мексику поступило 31 726 мільйонів доларів прямих інвестицій.

Мексика імпортує 65% від всього обсягу азотних добрив, з них частка Росії у 2020 році посіла перше місце і склала 23% або 341 мільйон доларів США. Мексика також є одним з найбільших імпортерів російських цивільних літаків серед країн Латинської Америки, до 2020 року мексиканська бюджетна авіакомпанія Interjet використовувала лише російські літаки Sukhoi Superjet 100. В енергетичній укладена угода з російською компанією «Лукойл» щодо придбання 50-відсоткової частки в проекті «Зона 4», розташованої у Мексиканській затоці – стратегічному регіоні з видобутку вуглеводнів.

У 2021 році обсяги експорту з Росії в Мексику значно підвищились через закупівлю російської вакцини від Sputnik V, після того як аналогічний запит відхилили США. Втім проблеми з вчасним постачанням та невиконані обіцянки Росії відкрити погіршили імідж Росії як країни-рятівниці.

Мексика імпортує озброєння з Росії, але в незначних кількостях.

Між 2012 і 2016 роками Латинська Америка займала 6% експорту російського озброєння, з них Мексика найменше за інші країни – 0,06%. З 2000 року Мексика імплементувала лише шість угод закупівлі зброї у Росії, а остання закупівля (три гелікоптери Мі-17) відбулась у 2011 році.

Інформаційний простір Мексики частково знаходиться під впливом РФ.

З 2009 року на всій території Латинської Америки працює телеканал Russia Today en Español, з 2014 року – іспаномовний канал Sputnik. За даними веб-аналітики SimilarWeb, у жовтні 2021 року RT en Español відвідали майже двадцять мільйонів користувачів, а перегляди з Венесуели, Мексики та Аргентини становили майже 40% трафіку. Росія також активно використовує іспаномовних блогерів, які розповсюджують новини у вигідному для РФ світлі, наприклад YouTube-канал «Ahí les Va», який веде ведуча з RT. Водночас, згідно з останніми опитуваннями 60% мексиканців негативно ставляться до Путіна, а 20% – позитивно (Moreno, 2022). Справа в тому, що у сфері споживання інформації мексиканці не залежать лише від російських телеканалів, а споживають також західний, зокрема американський, контент.

АРГЕНТИНА

Позиція Аргентини щодо російсько-української війни є відносно сприятливою для України, оскільки вона чітко засуджує російське вторгнення і підтримує резолюції щодо України в ГА ООН, надає Україні гуманітарну допомогу. Однак, Аргентина не долучається до західних санкцій проти Росії і продовжує вважати РФ (потенційним) стратегічним союзником, балансуючи між різними партнерами.

Багатовекторність, сприйняття Росії як потенційного стратегічного партнера.

Стратегічне партнерство Аргентини з Росією розпочалось за часів перебування при владі Нестора Кіршнера (2003 – 2007) та Крістіни Фернандес де Кіршнер (2007 – 2015), пероністської партії «Фронт за перемогу». Воно відзначилося поглибленням регіональної співпраці з Болівією, Венесуелою, Еквадором та Бразилією, зближенням з Китаєм та Росією, і погіршення стосунків з США. Вже у 2004 році Аргентина оголосила про Всеосяжне стратегічне партнерство з РФ, яке мало замінити вплив США, що було вигідно Росії, яка шукала союзників у Латинській Америці. Президент Маурісіо Макрі (2015 – 2019) відновив і покращив стосунки Аргентини з США, однак продовжив розвивати стратегічне партнерство з Росією, зокрема підписавши у 2015 році угоди в галузі енергетики та торгівельного співробітництва. Чинний президент Альберто Фернандес також підкреслено прихильний до Росії. Лише за 20 днів до початку повномасштабного вторгнення, Фернандес відвідав Москву, де заявив, що бажає «перетворити Аргентину на точку входу Росії до Латинської Америки», домовився про участь російських компаній у модернізації залізничних колій в Аргентині, а також інвестиції Росії в електроенергетику, газ, нафту, хімічну промисловість та банківську сферу Аргентини. Водночас, в рамках багатовекторності Фернандес продовжує посилювати співпрацю Аргентини з США. Таким чином, задля збереження зв’язків з різними партнерами і отримання економічних вигід Аргентина на поточному етапі намагається дотримуватися нейтральності у міжнародних конфліктах.

Політичні еліти Аргентини засуджують факт російської агресії проти України у заявах і виступах, а також голосуваннях в ООН.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого, Міністерство закордонних справ Аргентини опублікувало позицію із засудженням збройної агресії РФ і закликом до Росії припинити військові дії на території України та деескалювати конфлікт. Президент Аргентини Альберто Фернандес відреагував на вторгнення серією повідомлень у Twitter, де висловив глибоке співчуття щодо ескалації війни в Україні, наголосив на важливості діалогу для досягнення справедливого розв’язання, та закликав Росію «припинити свої дії» та всі сторони конфлікту повернутись до столу переговорів. Аргентина підтримала голосування ГА ООН щодо засудження агресії Росії проти України 2 березня 2022 року, а також резолюцію щодо виключення РФ з Ради з прав людини 7 квітня 2022 року. Однак, позиція Аргентини щодо російсько-української війни в Організації американських держав виявилась кардинально протилежною. Аргентина відмовилась підписати Декларацію «Cитуація в Україні» від 25 лютого 2022 року про засудження російського вторгнення в Україну, пояснюючи це тим, що ОАД – це регіональне об’єднання, до компетенцій якого не входить питання російсько-української війни. Це є свідченням обмеженої Аргентини та поширеного переконання країн Латинської Америки, що війна в Україні не є пріоритетною проблемою для регіону, а розвиток співпраці з РФ несе потенційні вигоди.

Аргентина відмовилась накладати політичні та економічні санкції на Росію разом з країнами Заходу.

Уряд Аргентини відмовився від впровадження санкцій проти Росії заради збереження політики багатовекторності і сприйняття РФ як стратегічного союзника, критикують цей підхід як неефективний у сприянні миру і закінченню війни.

Аргентина надає України гуманітарну допомогу.

За перші три місяці російсько-української війни уряд Аргентини направив три партії гуманітарної допомоги на кордон Польщі і України, а також спеціалістів з психологічної та правової допомоги.

Торговельні відносини Аргентини і Росії є обмеженими і не є вирішальним фактором розвитку відносин з РФ.

Російський ринок складає лише 1% всієї торгівлі Аргентини. Збільшення імпорту російських товарів у 2021 році на 651 млн доларів США (на 292% більше, ніж у 2020 році) в основному пояснюється точковою закупівлею Sputnik V, яку першою визнали і дозволили до використання в Аргентині. Однак, Росія є п’ятим найбільшим постачальником добрив – 7% від всього імпорту добрив в Аргентині.

Аргентина посилювала військову співпрацю з Росією протягом останніх двох років.

За останні два роки уряд Аргентини проводив переговори про закупівлю оснащення для армії, а також уклав угоду про проведення навчань аргентинських військових у російських центрах разом з вивченням російської мови. Росія також пропонує Аргентині закупити літаки MIG-35 і відкрити у Аргентині центри обслуговування, однак подібні пропозиції також надходять з інших країн – США, Китаю та Данії. Востаннє Аргентина закупила російські літаки ще у 2010 році – два гелікоптери MI 171.

Перекладання відповідальності за початок війни на США та НАТО.

Політичні еліти Аргентини часто покладають провину за війну в Україні на НАТО та США, тим самим легітимізуючи російський погляд, начебто розширення НАТО до кордонів РФ є стратегічною небезпекою. Вони також вважають, що надання зброї Україні затягує та погіршує ситуацію, а також критикують Володимира Зеленського у навмисному затягуванні переговорів, що призводить до великої кількості смертей.

На позиції Аргентини щодо російсько-української війни впливає залежність від МВФ.

Необхідність відреагувати на російське вторгнення в Україну застало Аргентину у період інтенсивних переговорів зі Сполученими Штатами про угоду щодо реструктуризації боргу з МВФ (2018 рік). Це передбачає відсутність активної конфронтації з США і ЄС і ймовірно згладило дипломатичну позицію Аргентини щодо російсько-української війни у бік більшої нейтральності, радше ніж проросійськості.

Питання Фолклендських островів є негативним чинником у стосунках з ключовим союзником України – Великою Британією.

Президент Фернандес часто посилається відновлення суверенітету Аргентини над Фолклендськими (Мальвінськими) островами, які після війни 1982 року фактично контролюються Великою Британією. Це погіршує відносини Аргентини зі Британією, а також робить політичні еліти несприйнятливими до питання окупації Росією територій України.

БРАЗИЛІЯ

Позиція Бразилії щодо російсько-української війни є найменш несприятливою для України, оскільки Бразилія уникає прямого засудження російської агресії, звинувачує у війні саму Україну, критикує дії української влади та західних союзників і відкрито лобіює зняття санкцій з Росії. позиція Бразилії у питанні російсько-української війни є найменш сприятливою для України. Причинами такої позиції є вкорінені стосунки Бразилії і Росії, ідеологічна близькість поточного політичного режиму Бразилії з РФ, залежність Бразилії від імпорту добрив з Росії, наявність потужного проросійського лобі, а також особисті симпатії президента Бразилії до президента РФ.

Зовнішня політика Бразилії ґрунтується на багатовекторності і невтручанні.

Бразилія у зовнішній політиці схильна до підтримки принципів багатовекторності, невтручання, мирного вирішення конфліктів, підтримує посилення ролі міжнародних організацій і власної ролі в них, та має амбіцію стати постійним членом РБ ООН. Багатовекторність проявлялась у розвитку відносин Бразилії з США, країнами ЄС, Китаєм, Росією, Індією. Президент Жаїр Болсонару, «Трамп тропіків», у 2019 році почав будувати тісніші стосунки Бразилії і США Дональда Трампа, тоді ж США визнала Бразилію основним союзником поза НАТО, були укладені угоди у сфері спрощення торгівлі. За президента Байдена відносини Бразилії та США погіршились і Болсонару почав активніше налагоджувати стосунки з РФ: за тиждень до повномасштабного вторгнення він відвідав Москву з «візитом солідарності» де обговорив з Путіним торговельні та «геополітичні» питання.

Позиція офіційних представників Бразилії щодо російсько-української війни є нечіткою.

Представники Бразилії використовують російський термін «військова операція», не визнають, що Росія веде війну проти України як такої. 24 лютого Міністерство закордонних справ Бразилії опублікувало офіційну заяву про серйозне занепокоєння з приводу «військових операцій Російської Федерації проти об’єктів на території України», а також заклик до припинення бойових дій і початку переговорів, що призведуть до «дипломатичного вирішення питання на основі Мінських домовленостей». Президент Бразилії Жаїр Болсонару уникає прямого засудження російського вторгнення, підкреслює нейтральну позицію. Бразилія підтримала резолюцію Генеральної Асамблеї ООН щодо засудження агресії Росії проти України 2 березня 2022 року, однак намагалась пом’якшити її формулювання, зокрема замінити «засудження російського вторгнення» на «шкодування щодо російського вторгнення». У голосуванні за резолюцію щодо виключення РФ з Ради з прав людини 7 квітня 2022 року представник Бразилії утримався. Представник Бразилії також не покинув залу під час виступу Міністра закордонних справ РФ Лаврова у Генеральній асамблеї ООН, як це зробили більшість країн, що підтримують Україну. На засіданні Ради Безпеки ООН 30 вересня Бразилія стала однією з чотирьох країн (разом з Китаєм, Індією і Габоном), які утримались у голосуванні за резолюцію про засудження і невизнання незаконних референдумів на тимчасово окупованих територіях України.

Бразилія виправдовує агресію Росії загрозою з боку НАТО і у рівній мірі звинувачує у війні Україну, Росію і США.

Серед політичних еліт Бразилії поширений наратив, що причиною війни була агресивна політика розширення НАТО, а вступ України до НАТО становить стратегічну загрозу безпеці РФ. Бразилія покладає частину відповідальності за війну на саму Україну, зокрема президент Болсонару критикує компетентність президента Зеленського, заперечує, що російська армія влаштувала різанину в окупованих містах, наголошує на спорідненості росіян і українців, і бажанні більшості українців відновити і посилити співпрацю з РФ. Подібні заяви також робив головний опонент Болсонару на президентських виборах 2022 року, президент Бразилії у 2003-2010 рр., Луїз Інасіо Лула да Сілва.

Бразилія відмовляється приєднатися до західних санкцій проти Росії.

Бразилія не лише відмовилась від впровадження санкцій проти Росії і надання Україні військової чи гуманітарної допомоги, а й розкритикувала за подібні кроки США та країни ЄС. Впровадження санкцій проти Росії, постачання важкої зброї та іншої допомоги в Україну Бразилія вважає «втручанням в українську кризу», яке лише погіршує ситуацію і відтягує встановлення миру, а санкції начебто диспропорційно впливають на країни, що розвиваються, та призводять до глобальної продовольчої кризи.

Росія активно розвиває політичну співпрацю з Бразилією.

Росія, яку західні санкції ізолювали від глобальної економіки, намагається у країнах БРІКС знайти альтернативу: міністр фінансів РФ вже закликав країни об’єднання посилити інтеграцію платіжних систем між країнами і працювати над використанням національних валют для експортно-імпортних операцій і Бразилія відіграє у цьому вагому роль, особливо після впровадження перших західних санкцій у 2014 році. Візит В. Путіна до Бразилії 2014 р. відзначився укладенням низки угод про співробітництво і плану дій щодо співпраці в енергетичній та військовій сфері. Після вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року і нової хвилі західних санкцій міністр фінансів РФ вже звернувся до міністра економіки Бразилії з проханням пролобіювати зняття санкцій з Росії у рамках міжнародних майданчиків і організацій – МВФ, Світовий банк, G20.

Загальні обсяги торгівлі Бразилії з Росією не є значними, однак Росія домінує в імпорті сільськогосподарських товарів.

Серед торговельних партнерів Бразилії Росія не входить навіть до першої двадцятки, однак відіграє важливу роль для агробізнесу та сільського господарства. Натомість, Бразилія для РФ – головний торговельний партнер в регіоні Латинської Америки, з 2016 року – один з основних експортерів м’яса в Росію. Президент Бразилії пояснює небажання розриву стосунків з РФ у залежністю від імпорту російських добрив: Бразилія імпортує 85% добрив, необхідних для виробництва та експорту сої, кукурудзи, цукру та бавовни. Від загального обсягу імпорту Росія постачає Бразилії 23% добрив, а ще 7% імпортується з Білорусі.

Між Бразилією і Росією тісне співробітництво у військовій сфері.

У 2008 році Бразилія і Росія підписали угоду про співпрацю в галузі оборонних технологій для спільної розробки винищувачів і супутників, спільного використання підводних човнів, супутників, картографічних систем, технологій дистанційного наведення. У 2013 році Бразилія підписала угоду про закупівлю російських зенітних систем, а пізніше державна російська корпорація Ростех і бразильська оборонна і технологічна компанія Odebrecht підписали меморандум про технічне співробітництво, зобов’язуючись створити спільне підприємство з виробництва гелікоптерів, протиповітряної оборони, морської техніки. У 2014 р. представники бразильських збройних сил брали участь в якості спостерігачів у навчаннях збройних сил РФ.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

  • Для розвитку торгівельної співпраці з країнами регіону найважливішим може стати нарощування експорту сільськогосподарської, паперової продукції, сталі та добрив (останнє важливо для співпраці з Бразилією, адже у 2021 році Бразилія імпортувала добрив на 16.62 млрд доларів США, з яких частка України склала лише 12.58 тис. доларів США)
  • Перспективним є розвиток енергетичної співпраці з Мексикою, зокрема з огляду на досвід участі українських виробників енергетичного обладнання у будівництві гідроелектростанцій в Мексиці, існує можливість розширити цю співпрацю і долучитись до розвитку мексиканського гідроенергетики.
  • У майбутньому, Україна може посилити співпрацю з Мексикою, Бразилією і Аргентиною у військово-технічній сфері, зокрема у переоснащенні і підвищенні кваліфікації власних збройних сил, український військовий досвід може виявитися для них корисним, в той час як Росія втрачає свій імідж ефективного військового партнера.
  • Варто організувати виступ Володимира Зеленського в Організації американських держав, де Україна залучена як постійний спостерігач. Комунікація через ОАД може мати позитивний ефект на країни регіону з нейтральною позицією.
  • У випадку Мексики варто посилити зв’язки з тією частиною політичних еліт, яка більш сприятливо налаштована до України, зокрема інтенсифікувати комунікації між міністрами закордонних справ України і Мексики, запросити міністра закордонних справ до України.
  • У співпраці з Аргентиною інтенсифікувати існуючі міжпарламентські контакти у рамках парламентських груп дружби, організувати візити українських парламентарів до Аргентини, а також провести телефонний дзвінок між президентом України Володимиром Зеленським і президентом Аргентини Альберто Фернандесом.
  • Варто ініціювати телефонну розмову міністрів закордонних справ України та Бразилії, а також двосторонній візит представників парламентських груп дружби. Останні політичні контакти між Україною і Бразилією на рівні міністрів закордонних справ відбулись ще у 2017 році, а зустрічі президентів – у 2019 у рамках міжнародних заходів.
  • Виробляти оригінальний контент іспанською і португальською для соціальних мереж посольств України в Мексиці, Аргентині і Бразилії. Наразі соціальні сторінки посольств здебільшого наповнюються виступами Президента України, Міністра закордонних справ та інших посадовців, не супроводжуються іспанськими або португальськими субтитрами. Варто розробляти інфографіки, відеоролики, дописи з базовою інформацією про українську історію та культуру, позитивний досвід і перспективи співпраці з Україною, а також запровадити окрему рубрику з розвінчуванням поширених в регіоні меседжів російської пропаганди.
  • Необхідно перекласти іспанською і португальською такі ресурси, як офіційний сайт України або президентська фандрейзингова платформа United24 та поширювати цей контент з допомогою закордонних установ у відповідних країнах.
  • Залучати чисельну українську діаспору в Аргентині, Бразилії і Мексиці до поширення сприятливого іміджу України, у соціальних мережах посольств розміщувати текстові та відео інтерв’ю з відомими громадянами відповідних країн українського походження, щоб наголосити на їх вагомому внеску у розвиток країни, через їх особисті історії привернути увагу до України. Україні.
  • Посилити співпрацю з Аргентиною у справі надання гуманітарної допомоги Україні і, ініціювати залучення аргентинських фахівців у сфері медицини, психології, реабілітації для роботи з українськими біженцями. Ініціювати розгляд програм прихистку українців в Аргентині як розширення програми гуманітарних віз, яка вже функціонує для українців.

© Київська школа економіки

Автори:

Надія Коваль, Єлизавета Бугаєнко

Інформація та погляди, викладені в цьому дослідженні, належать авторам і не обов’язково відображають офіційну думку Фонду Конрада Аденауера та Міністерства закордонних справ України.

Повна версія дослідження виконана у форматі дипломної роботи у рамках магістерської програми з публічної політики і врядування Київської школи економіки.

Київська школа економіки

Тел.: +380444928012

E-пошта: info@kse.org.ua

https://kse.ua/ua/

Наскільки корисною була ця публікація?