ВПЛИВ РЕЗУЛЬТАТІВ 20-го З’ЇЗДУ КПК ТА ВИСНОВКИ ДЛЯ УКРАЇНИ І РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Автор:

Юрій Пойта

І. ОЦІНКА СТАНОВИЩА

Результати 20-го з’їзду КПК відображають бачення Китаєм ситуації у країні та світі і будуть впливати на внутрішню та зовнішню політику КНР, шляхи досягнення Китаєм своїх стратегічних завдань, розвиток відносин з США, ситуацію регіональної та глобальної безпеки.

Одним із найважливіших результатів з’їзду є продовження терміну перебування Сі Цзіньпіна на посаді Голови КНР. Керівництво Китаю завчасно готувало умови для цього: після приходу до влади в 2012 р. Сі Цзіньпін розпочав масштабну антикорупційну боротьбу, за результатами якої було заарештовано низку чиновників із конкуруючих фракцій; в 2016 році Сі Цзіньпіна було визначено у якості «ядра» Центрального комітету КПК і партії в цілому; в 2018 р. були внесені зміни до Конституції КНР, згідно з якими Голова КНР може бути при владі необмежену кількість разів. При цьому, ймовірно, що в 2027 р. Сі Цзіньпін продовжить своє перебування Головою КНР і на четвертий термін[1].

Іншим важливим результатом з’їзду є значне посилення особистої влади Сі Цзіньпіна, наслідком чого стало призначення до Політбюро лояльних йому осіб, та виключення з нього представників наближених до екс-лідерів КНР Ху Цзіньтао та Цзян Цземіня. В результаті цього фактично відбулась зміна процесу прийняття рішень у країні, – замість існуючої раніше системи стримувань і противаг, яка базувалась на консенсусному прийнятті рішень на основі балансу інтересів різних політичних груп, був встановлений автократичний, персоналістський режим, який безпосередньо «зав’язаний» на Сі Цзіньпіна.

По-третє, в підсумкових документах значно більше уваги приділяється питанням національної безпеки, із зменшенням фокусу на розвиток економіки. Зокрема, в доповіді Сі Цзіньпіна[2] ключовим є новий розділ стосовно національної безпеки та соціальної стабільності, що може бути ознакою того, що саме ці два питання будуть пріоритетними для КПК, в той час як довгострокове економічне зростання відходить на другорядний план. Зазначене також підтверджується значним збільшенням кількості згадок термінів «національна безпека», «виклик», «ризик», «міжнародна ситуація» порівняно з доповідями 18-го та 19-з’їздів в 2012 та 2017 рр. відповідно.  Зокрема, цього разу термін «національна безпека» (国家安全) було використано 27 разів, що на 65% більше ніж в попередньому з’їзді (18 разів – 2017 р., 4 – 2012). За останні десять років кількість посилань на «безпеку» у звіті зросла майже втричі, з 36 до 91[3]. Крім цього, у новому складі Політбюро та Постійному комітеті КПК значну частину складають прихильники Сі Цзіньпіна, які мають досвід у сфері безпеки. Це демонструє, що шлях Китаю до сек’юритизації все більшої кількості сфер своєї політики буде продовжуватися.

По-четверте, з’їзд підтвердив подальші зусилля на перетворення НВАК на збройні сили світового класу до 2049 р.; зміцнення керівництва КПК над НВАК; продовження централізації влади в НВАК за рахунок призначення до Центральної військової комісії (ЦВК) лояльних до Сі Цзіньпіна генералів, для чого були порушені раніше встановлені норми просування по службі. Наприклад Чжан Юся (Zhang Youxia), старший із двох віце-голів ЦВК, який є близьким до Сі Цзіньпіна, не повинен бути призначеним через свій вік (72 р.), а новий віце-голова ЦВК Хе Вейдун (He Weidong), був призначений всупереч вимогам, які вимагають, щоб заступники голови ЦВК спочатку були її членами і обиралися з членів Центрального комітету КПК. Також, індикатором централізації влади в НВАК є відновлення акценту на Системі відповідальності голови та «двох гарантіях» (两个维护)[4]. Це є ознаками політики Сі Цзіньпіна на збільшення фокусу щодо забезпечення власної безпеки КНР, її глобального бачення китайським керівництвом, в т.ч. просування власних безпекових ініціатив[5]

По-четверте, незважаючи на те, що загалом не відбулося значних змін у формулюваннях щодо Тайваню, Сі Цзіньпін цього разу згадав про нього на початку своєї доповіді, в контексті «сильної рішучості», «strong determination» Пекіна проти втручання та відділення Тайваню. Зазначене, на думку експертів Mercator Institute for China Studies (MERICS), є чіткою ознакою, того що Пекін малоймовірно відступить від своїх зусиль стосовно «возз’єднання» з Тайванем. Зазначене також підтверджується прийнятою в серпні 2022 р. Білою Книгою щодо Тайваню[6], в якій зазначено, що Китай не відмовлятиметься від своєї політики із встановлення контролю над островом; а враховуючи активне військове будівництво, та посилення риторики політичного керівництва Китаю з цього питання, ‒ ймовірно, що Китай готується до військового сценарію. Наразі неможливо оцінити чи буде прийнято таке рішення та його часові показники, проте зазначені відомості говорять про те, що Китай не відмовляється від нього, і військовий спосіб із встановлення контролю над Тайванем не виключається.

По-п’яте, за результатами з’їзду був посилений тренд на забезпечення власної технологічної самостійності Китаю. Це підтверджується включенням до доповіді Сі Цзіньпіна окремого розділу «Наука, технології та інновації», якого не було в доповіді 2017 р. У новому розділі було зазначено, що освіта, наука, технології та таланти будуть стратегічними рушійними силами перетворення Китаю на «сучасну соціалістичну країну». У цьому контексті слід відмітити, що термін «наука і технології» (科技) в доповіді Сі Цзіньпіна згадуються на 65% частіше, ніж під час попереднього з’їзду. Зазначене може говорити про те, що Китай: а) в умовах закриття та обмеження доступу до західних передових технологій, намагається створити можливість для альтернативного розвитку; б) намагається побудувати більш захищену власну технологічну систему, зменшуючи свою залежність від Заходу з метою нівелювання впливу зовнішніх санкцій у випадку початку конфлікту в Тайванській протоці.

ІІ. ПРОГНОЗИ (ПЕРСПЕКТИВИ)

20-й з’їзд не дає індикаторів щодо серйозних змін внутрішньої та зовнішньої політики КНР, а підтверджує та подекуди посилює вже існуючі тренди, скасування або перегляд яких – малоймовірний.

1. Геополітична обстановка та стратегічне планування

Переобрання на третій строк Сі Цзіньпіна говорить про продовження чинної політики КНР, яка спрямована на досягнення світового лідерства – в економічній, технологічній та військовій сфері. Зазначене посилюватиме китайсько-американську стратегічну конкуренцію, зменшуватиме можливість для досягнення компромісів між США та КНР по низці питань. Ймовірним наслідком може бути збільшення тиску китайської зовнішньої політики, в т.ч. продовження так званої «дипломатії вовків». У зв’язку з тим, що «розрядки» у відносинах США та КНР за результатами з’їзду не передбачається, Китай посилюватиме свій військовий потенціал, в першу чергу ВМС, ракетні сили та ядерний компонент, що говорить про подальшу підготовку КНР до можливого військового конфлікту в Тайванській протоці.

В даному аспекті, на думку низки експертів, не виключається, що Китай намагатиметься продемонструвати конструктивність у відносинах з США та ЄС, готовність до діалогу та покращення відносин, дистанціювання від Росії тощо. Однак зважаючи на те, що стратегічні документи та цілі Китаю не змінюються, такі кроки мають на меті лише створення образу Китаю як дружелюбної та конструктивної країни, і формування в США і ЄС передумов для скасування обмежень на експорт до Китаю сучасної напівпровідникової продукції та технологій, яка має значний вплив на розвиток китайської технологічної могутності[7].

2. Роль ідеології та збільшення ймовірності помилок

Переформатування принципів державного управління та демонтаж існуючої раніше системи стримувань та противаг, перехід від колективного принципу, заснованого на консенсусі між представниками різних груп Китаю, до одноосібного принципу прийняття рішень, ймовірно, буде вести до: а) політики, яку Сі Цзіньпін вважає доцільною, в т.ч. з особистих та ідеологічних причин; б) створення інформаційної «бульбашки» навколо Сі Цзіньпіна та приховування від нього негативної інформації;  в) збільшення ймовірності прийняття хибних стратегічних рішень, оскільки вони будуть прийматися не за результатами «брейнстормінгу» та консенсусу між різними групами, а шляхом постановки обов’язкових для виконання розпоряджень, без їх ретельного вивчення та критичної оцінки.

Крім цього, виключення із складу Політбюро ефективних економістів-управлінців послаблюватиме ефективність функціонування державного апарату, що може призвести до економічних проблем (в т.ч. для іноземних інвесторів). Оцінюється, що під час третього терміну Сі Цзіньпіна економіка, ймовірно, стане слабшою, принаймні в короткостроковій перспективі. Це може призвести до більшої нестабільності, як соціальної, так і політичної.

У владних колах домінуватиме особиста лояльність до Сі Цзіньпіна, що також відображатиметься на зовнішній політиці, оскільки МЗС, дипломати намагатимуться проводити більш агресивну політику, в т.ч. «дипломатію вовків».

Також відбуватиметься посилення ідеологічної складової внутрішньої та зовнішньої політики КНР, основаної на особистих переконаннях Сі Цзіньпіна в тому, що він може реалізувати історичну місію «об’єднання з Тайванем». Значна увага буде надаватись історичним та ідеологічним аспектам[8], у  зв’язку з чим, очікується, що ідеологія може стати більш визначальною ніж раціональні інтереси, історія може використовуватись для обґрунтування майбутніх рішень, що збільшуватиме ймовірність ідеологічно спрямованих кроків, в т.ч. стосовно «великого відновлення китайської нації» шляхом встановлення контролю над Тайванем.

3. Економіка та технологічний розвиток

Проблеми в державному управлінні, зростаючий вплив політики на економіку вестиме до підвищеної невизначеності для бізнесу, в т.ч. міжнародного, який з більшою ймовірністю буде переміщувати свої активи за кордон. Наприклад, згідно з одним звітом, Китай в 2022 р. може мати один із найбільших у світі чистих відтоків мільйонерів[9]. Також, цьому сприяє чинна політика ЄС і НАТО, спрямована на зменшення залежності від китайських ринків і критично важливої продукції, та зменшення таким чином інструментів впливу Китаю на Європу.

Крім цього, очікується зміна акцентів стосовно зовнішньої економічної політики. Зокрема роль ініціативи «Один пояс, один шлях» (BRI) як інструменту зовнішньої політики може бути зменшена, що підтверджується перенесення згадок про BRI із зовнішньополітичного розділу до розділу з економічного зростання. Зазначене може бути викликане як обмеженими фінансовими можливостями у зв’язку з проблемами в економіці Китаю, так і  негативною міжнародною реакцією на негативні наслідки BRI. У якості альтернативи BRI як інструменту зовнішньої політики, очікується більш активне просування Китаєм Ініціативи глобального розвитку (GDI) та Ініціативи глобальної безпеки (GSI), які будуть передусім спрямовані на Глобальний південь, БРІКС та ШОС.

Курс на забезпечення власної технологічної самостійності Китаю, в умовах обмеження доступу до технологій США, призведе до продовження промислової політики «Зроблено в Китаї 2025»; посилення зусиль Пекіну щодо розвитку відносин з ЄС для отримання передових технологій (в т.ч. подвійного використання); навчання спеціалістів у провідних університетах Європи; наукових та академічних обмінів; придбання технологій за допомогою тиску на іноземні компанії; вербування іноземних вчених та інженерів; викрадання інформації за допомогою кібератак. Враховуючи поглиблення відносин між Вашингтоном та Брюсселем, очікується, що ЄС буде запроваджувати більш ретельний контроль дослідницької співпраці з Китаєм з міркувань безпеки, та приділяти більшу увагу питанням протидії технологічному шпигунству з боку Китаю.

Стосовно відносин Китаю з ЄС, за результатами опитування низки експертів провідних аналітичних центрів Європи, результати 20-го з’їзду демонструють збільшення перешкод для поглиблення політичних відносин між Пекіном та Брюсселем; у зв’язку із збільшенням ролі ідеології, простір для конструктивної взаємодії ЄС з Китаєм зменшується; економічні відносини будуть обмежені чинною політикою нульової терпимості до Covid-19, прагненням Китаю отримати доступ до передових технологій країн Євросоюзу з одночасним посиленням занепокоєння ЄС щодо шпигунства з боку Китаю. У якості рекомендацій говориться про необхідність застосування колективного підходу Євросоюзу у відносинах з Китаєм, уникаючи двосторонніх економічних та дипломатичних ініціатив[10].

4. Безпека та оборона

«Сек’юритизація» внутрішньої та зовнішньої політики,  актуалізація питань, пов’язаних з національною та воєнною безпекою, разом із збільшенням воєнного потенціалу НВАК, призводитиме до таких наслідків:

а) продовження та можливо посилення політики економічного та військового тиску КНР на Тайвань шляхом так званих «операцій сірих зон» ‒ шляхом проведення військових навчань навколо Тайваню, психологічного тиску, порушення літаками та кораблями НВАК т.зв. «серединної лінії» та зони розпізнавання ППО, дезінформації та кібернетичних операцій проти Тайваню тощо.  Підтвердженням цьому може бути призначення Хе Вейдуна на посаду другого віце-голови ЦВК, який раніше очолював Командування Східного театру НВАК, (що відповідає за дії в Тайванській протоці), та був генералом, відповідальним за масштабні навчання, розпочаті НВАК у відповідь на візит Н.Пелосі в серпні 2022 року, а також за планування майже щоденних вторгнень ВПС НВАК у ідентифікаційну зону ППО Тайваню з 2020 року[11].

б) Воєнно-політична обстановка в регіоні залишатиметься напруженою, що змушуватиме Тайвань, США та їх союзників посилювати свій оборонний потенціал, проводити операції із свободи судноплавства, що загалом призводитиме до подальшої мілітаризації та збільшення ймовірності ненавмисних військових інцидентів, які можуть призвести до кризи. Зважаючи на неготовність та небажання Китаю на даний момент бути втягнутим у військовий конфлікт, наявність внутрішніх проблем в КНР, які потребують мирної обстановки, в короткостроковій перспективі ймовірність військового конфлікту в Тайванській протоці залишається низькою. Водночас, загальний тренд вказує на те, що сторони, поки що підтримуючи контрольованість стратегічною конкуренцією, готуються до можливого конфлікту у майбутньому, ймовірність якого, за деякими оцінками, може зрости орієнтовно в 2027-2030 рр.

в) Збільшення у доповіді Сі Цзіньпіна питань, пов’язаних із безпекою та скорочення або видалення тих, що стосувалися добробуту та соціальних питань може говорити про посилення політичного втручання згори в економічне управління та соціальні реформи. Зазначене вестиме до пріоритету політичних цілей над економічним прагматизмом, і посилить нестабільність і невизначеність для всіх недержавних суб’єктів, особливо для менших приватних компаній і груп громадянського суспільства.[12] Також, очікується курс КПК за зміцнення соціальної стабільності, посилення цензури, контролю над суспільною думкою, в т.ч. в інтелектуальному середовищі Китаю,  яке отримало освіту на Заході, та може не прийняти нові підходи Сі Цзіньпіна в управлінні державою.

г) Для іноземних урядів і компаній сек’юритизація політики Китаю, означає, що Пекін з більшою ймовірністю буде готовий жертвувати економічними вигодами, з метою реалізації питань, які він вважає ключовими для своєї національної безпеки. У цьому аспекті очікується посилення зусиль Китаю для зменшення залежності від Заходу. Звіт Сі Цзіньпіна демонструє, що Китай більш песимістичний щодо міжнародної ситуації, період стратегічних можливостей для Китаю закінчується, починається період боротьби з ризиками і викликами. Зазначене сприятиме більшій готовності здійснювати Китаєм примусу до іноземних урядів, в т.ч. економічного, посилення голосу Китаю закордоном, застосування екстериторіального інструментарію для захисту своїх національних інтересів у питаннях, які він вважає чутливими.

д) Очікується укріплення Китаєм своєї системи стратегічного стримування, про що також було зазначено у доповіді Сі Цзіньпіна.  Це може сигналізувати про те, що Пекін має намір прискорити розширення свого ядерного арсеналу, який на сьогодні складає приблизно 350 ядерних боєголовок[13], та за деякими оцінками до 2035 року може збільшитись до 1500 одиниць[14]. Швидше розширення ядерного арсеналу Китаю сприятиме регіональній гонці озброєнь, а також вказує на те, що Китай робить висновок про ефективність застосування Росією свого ядерного шантажу в російсько-українській війні, та буде готовий до аналогічних дій у майбутньому з метою недопущення втручання США та союзників у конфлікт навколо Тайваню[15].

е) Стосовно російсько-української війни – результати з’їзду не дають роз’яснень щодо позиції та подальших дій Китаю з цього питання, та стосовно розвитку відносин Китаю з Росією. Ймовірно, що чинна політика КНР, детально описана в статті «Формальна нейтральність» Китаю щодо російсько-української війни: висновки для України»[16], залишиться без змін – Китай не буде надавати так звану «матеріальну допомогу» Росії[17], але підтримуватиме Росію економічно, фінансово, інформаційно та на міжнародному рівні. Ймовірність надання допомоги Україні з боку Китаю залишається низькою. У цьому контексті симптоматичними можуть бути заяви Сі Цзіньпіна під час зустрічі в листопаді 2022 року з канцлером Німеччини О.Шольцем і президентом США Д.Байденом, під час якої Сі Цзіньпін виступив проти використання ядерної зброї або загрози її застосуванням. Зазначена заява є важливою, але загалом не означає зміну політики Китаю щодо російсько-української війни, оскільки в словах Сі Цзіньпіна не було названо Росії, заява повністю повторює вже існуючі підходи Китаю щодо ядерної зброї, описані в Білій книзі 2005 року «Зусилля Китаю щодо контролю над озброєннями, роззброєння та нерозповсюдження». За деякими оцінками, у Пекіні ця заява розглядалася як простий та недорогий спосіб виглядати конструктивним на тлі триваючої війни в Україні, не зобов’язуючись змінити курс.

ІІІ. ВИСНОВКИ

Загалом, за результатами 20-го з’їзду очікується продовження вже існуючої політики КНР на досягнення економічного, технологічного та військового лідерства Китаю. Геополітична конкуренція з США залишатиметься основним чинником зовнішньої політики Китаю, буде посилюватися, залишаючись поки що контрольованою, та в короткостроковій перспективі не переростатиме у військовий конфлікт. Очікується продовження або збільшення тиску китайської зовнішньої політики, більша готовність до застосування Китаєм інструментів економічного примусу, ускладнення відносин із ЄС. В той час як по деяким питанням Китай може демонструвати готовність до діалогу та конструктивну позицію, загалом не змінюючи свої цілі та політику.

Також, очікується значне посилення ролі ідеології в політиці КНР, що може привести до збільшення ймовірності ризиків та хибних рішень в управлінні державою та економікою, вестиме до економічних та соціально-політичних проблем у державі. Крім цього, збільшення впливу ідеології та історії, використання образів сильного лідера та сильної держави може бути ознакою підготовки громадської думки для обґрунтування важливих державних рішень та посилення конфронтації з Заходом, може привести до сильнішого усвідомлення китайським керівництвом та суспільством незворотності курсу на «об’єднання» з Тайванем, що у разі провалу мирного шляху, вестиме до збільшення ймовірності кризових ситуацій, та в середньостроковій перспективі  – до війни в Тайванській протоці.

В короткостроковій перспективі очікується більше охоплення усіх сфер суспільного життя Китаю питанням безпеки та оборони, продовження військового будівництва НВАК та розвиток можливостей для захоплення Тайваню з паралельним військовим, інформаційним та економічним тиском на Тайбей, не переходячи поки що до військового конфлікту. Додатковим підтвердженням підготовки Китаю до встановлення контролю над Тайванем може бути намір суттєво наростити кількісний склад ядерного компоненту, що може бути ознакою підготовки Пекіном інструменту стратегічного стримування з метою недопущення втручання США та союзників у конфлікт навколо Тайваню.

Загалом, для економічного співробітництва з Китаєм зазначені тренди мають негативні наслідки, оскільки економіка КНР буде більше підпорядковуватись політичним та ідеологічним цілям, збільшуватиметься економічний тиск Китаю на міжнародний бізнес і уряди, спроби Китаю отримати чутливі технології за можливість роботи на власному ринку.

Для України результати з’їзду говорять що Китай в короткостроковій перспективі не буде змінювати існуючий формально нейтральний підхід до російсько-української війни, можливість залучення Китаю до врегулювання російсько-китайської війни залишається вкрай низькою. Водночас посилення ролі ідеології, сек’юритизація внутрішньої та зовнішньої політики, посилення сприйняття Китаєм США як основного конкурента та потенційного противника, а Росію – як важливого партнера для протидії колективному Заходу, значно зменшують можливості співробітництва України та Китаю. Це стосується сфери безпеки та оборони, стратегічних галузей промисловості, об’єктів критичної інфраструктури, високих технологій. В середньостроковій перспективі, у разі загострення ситуації в Тайванській протоці наслідки для глобальної економіки будуть колосальними, а ОПК США та партнерів буде змушений підтримувати Тайвань, що призведе до зменшення військово-технічної підтримки України. Враховуючи значну залежність України від фінансової та військово-технічної допомоги Заходу, Україна до початку конфлікту в Тайванській протоці повинна забезпечити свою безпеку та економічну, технологічну і воєнно-технічну самодостатність.


[1] Це підтверджується результатами низки дискусій з тайванськими експертами. Крім цього ознакою намірів переобрання на четвертий термін є відсутність серед віце-голів новопризначеної Центральної військової комісії цивільної особи. Раніше особа, обрана наступником чинного лідера партії, призначалася віце-головою Центральної військової комісії за кілька років до того, як вступити на посаду голови та генерального секретаря партії. Наприклад, Ху Цзіньтао був віце-головою Центральної військової комісії у 1999-2004 роках, а Сі Цзіньпін – у 2010-2012 роках.

[2] Full text of the report to the 20th National Congress of the Communist Party of China. URL: https://www.fmprc.gov.cn/eng/zxxx_662805/202210/t20221025_10791908.html

[3] MERICS China Essentials, October 20, 2022

[4] «Дві гарантії» вимагають збереження позиції Сі як ядра партії та центральної позиції Сі Цзіньпіна, тоді як Система відповідальності голови встановлює, що всі важливі питання національної оборони повинні плануватися та вирішуватися головою Центральної військової комісії – Сі Цзіньпіном.

[5] MERICS China Essentials, October 20, 2022

[6] ‘台湾问题与新时代中国的统’ [‘The Taiwan Question and China’s Reunification in the New Era’]. URL: https://global.chinadaily.com.cn/a/202208/11/WS62f4509aa310fd2b29e71887.html

[7] Джерело: результати експертних дискусій з тайванськими та європейськими експертами.

[8] Наразі це спостерігається в фокусуванні китайським керівництвом на питаннях національного приниження Китаю часів Опіумних війн, необхідності «національного відродження» Китаю, відвідування Сі Цзіньпіном одразу після з’їзду історичних місць в м. Яньань (Yan’an), пов’язаних з революційною діяльністю Мао Цзедуна тощо.

[9] MERICS China Security and Risk Tracker

[10] EU-China Opinion Pool: EU-China relations after the Party Congress. URL: https://www.merics.org/en/opinion/eu-china-opinion-pool-eu-china-relations-after-party-congress

[11] MERICS China Security and Risk Tracker 04/2022

[12] MERICS China Security and Risk Tracker 04/2022

[13] Global nuclear arsenals are expected to grow as states continue to modernize–New SIPRI Yearbook out now. URL: https://www.sipri.org/media/press-release/2022/global-nuclear-arsenals-are-expected-grow-states-continue-modernize-new-sipri-yearbook-out-now

[14] China set to expand nuclear arsenal to 1,500 warheads by 2035, US says. URL: https://www.ft.com/content/5313cc68-5fc8-4c0b-bdcb-e5c39245ba3a

[15] За результатами однієї з експертних дискусій з китайськими експертами, вони зробили висновок про те, що Росія, продемонструвавши готовність до застосування ядерної зброї стримала безпосереднє втручання США та НАТО у конфлікт та обмежила їх військову допомогу Україні. Зазначене, за словами китайських експертів є підтвердження ефективного ядерного стримування по відношенню до Заходу.

[16] Пойта Ю., «Формальна нейтральність» Китаю щодо російсько-української війни: висновки для України. URL: https://analytics.intsecurity.org/formal-chineese-neutrality/?fbclid=IwAR1sjwtWoS9o7qVMZMiJ5_9QOHEMbEqWNTwMZ1nRvEkl1FrZ5voRPSXVvvA

[17] Під матеріальною допомогою мається на увазі військова, воєнно-технічна допомога та масштабна допомога щодо обходу Росії санкцій.

© New Geopolitics Research Network

Автор:

Юрій Пойта

Інформація та погляди, викладені в цьому дослідженні, належать авторам і не обов’язково відображають офіційну думку Фонду Конрада Аденауера та Міністерства закордонних справ України.

New Geopolitics Research Network

E-пошта: info@newgeopolitics.org

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked*