Українська продукція на зовнішніх ринках: можливості заміщення російських товарів у стратегічних секторах

Getting your Trinity Audio player ready...

УКРАЇНСЬКА ПРОДУКЦІЯ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ: МОЖЛИВОСТІ ЗАМІЩЕННЯ РОСІЙСЬКИХ ТОВАРІВ У СТРАТЕГІЧНИХ СЕКТОРАХ

Іван Ус,

кандидат економічних наук,

головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень

Національного інституту стратегічних досліджень

Вступ

Попри ведення повномасштабної війни, Україна продовжує бути активним учасником міжнародної торгівлі. За підсумками 2024 р. у порівнянні до попереднього року, вартісні обсяги зовнішньої торгівлі товарами України зросли на 13%, а її фізичні обсяги – на 26%. Таким чином, продовжується стабілізація зовнішньої торгівлі товарами, показники якої не досягли рівня 2021 р., тобто рівня до початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.

Загалом сформувався значний дефіцит зовнішньої торгівлі товарами (29,1 млрд доларів США), що демонструє проблеми в логістиці, наслідки руйнування виробничих потужностей Російською Федерацією, енергетичної інфраструктури, забезпечення потреб внутрішнього ринку за рахунок імпорту для оборонно-енергетичного (енергетичного обладнання та електроенергетики) секторів, відновлення та створення нових виробничих потужностей для товарів і послуг в інших секторах економіки. Водночас імпорт стимулювався також зростанням доходів населення.

Забезпечення стабільної роботи морських портів та українського морського коридору, а також покращення перевезень вантажів залізничним та автомобільним транспортом сприяли диверсифікації товарного експорту України та збільшенню його обсягів. Крім того, вони дозволили Україні утримувати свою частку у світовому експорті окремих товарів, а по деяким з них залишатися на провідних позиціях.

Основними факторами, що спричинили непогашення валютних надходжень від експорту, було зниження цін на світових ринках на продукцію, що становить основу українського експорту (переважно зерно та залізорудну сировину), а також неповернення валютних надходжень. Крім того, у воєнний час на експортерів негативно вплинуло зростання виробничих витрат та зниження світового попиту на деякі товари, зокрема металопродукцію.

Проте експорт, крім економічної функції принесення валюти до країни, виконує ще одну важливу функцію, а саме дозволяє витіснити з окремих ринків російську продукцію, тим самим зменшивши залежність цих країн від РФ. Враховуючи, що саме ця залежність не дозволяла в повній мірі застосовувати санкції проти РФ – це є важливим завданням для економіки України у досягненні стратегічної мети перемоги у протистоянні з РФ.

Зовнішня торгівлі товарами України у 2024 р.

Однією з багатьох важливих складових боротьби з агресією РФ на міжнародному рівні є сприяння мінімізації залежності різних країн світу від отримання товарів з цієї країни. Адже аналіз ситуації в частині запровадження санкцій проти РФ показав, що чим більше країни залежать від товарів з РФ, тим менше їх бажання йти на запровадження санкцій проти неї.

Україна не має повної змоги замістити російські товари на зовнішніх ринках власною продукцією у стратегічних секторах. Насамперед це стосується сировинних енергетичних товарів. Проте у аграрній сфері у України є доволі значний потенціал, що продемонстровано результатами у зовнішній торгівлі.

Так, у 2024 р. зовнішньоторговельний оборот товарів склав 112,3 млрд дол. США, продемонструвавши зростання на 13%, змінивши тенденцію попередніх двох років, в яких було зменшення зовнішньоторговельного обороту (на 4% у 2023 р. та на 27% у 2022 р.). При цьому фізичні обсяги зовнішньої торгівлі показали порівняно вищі темпи зростання – на 26%, випереджаючи майже в десять разів прогнозоване загальносвітове зростання. Згідно з даними Світової організації торгівлі, зростання фізичних обсягів світової торгівлі за підсумком 2024 р. склало 2,9%.

Попри кращу динаміку зростання вартісних обсягів експорту товарів (16%) ніж їх імпорту (11%), за підсумками 2024 р. сформувалось рекордне з моменту відновлення незалежності України негативне сальдо торгівлі товарами у розмірі 29,1 млрд дол. США, що на 1,6 млрд дол. США перевищило показник негативного сальдо торгівлі товарами за підсумками 2023 р.

Загалом вартісні обсяги експорту товарів, порівняно з 2023 р., збільшилися майже по всім укрупненим групам товарів відповідних секторів економіки, за винятком паливно-енергетичних товарів (скоротилися на 49%), а також деревини та целюлозно-паперових виробів (скоротилися на 1%).

Значно більш помітними були темпи приросту фізичних обсягів експорту товарів (на 31%), які відбулись у більшості галузей, крім паливно-енергетичних товарів, продукції хімічної промисловості, каучуку, а також деревини та целюлозно-паперових виробів.

Окремо слід відмітити суттєві випереджальні темпи приросту фізичних над вартісними обсягів експорту продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції (їхня частка 60% від фізичних обсягів експорту України) та мінеральних продуктів (частка – 30%) порівняно з показниками вартісних обсягів експорту в цих товарних групах.

Зокрема, якщо вартісні обсяги експорту продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції збільшились на 13%, то їхні фізичні обсяги зросли на 16%. Ще більша різниця спостерігалась по експорту мінеральних продуктів: при зростанні їхніх вартісних обсягів на 61%, фізичні обсяги експорту цих товарів зросли на 91%.

В основі такої різниці у динаміці вартісних та фізичних обсягів експорту насамперед лежать світові ціни на провідні позиції експорту України. Так, у порівнянні до 2023 року, світові ціни на кукурудзу скоротились з 253 до 191 дол. США за метричну тонну (або на 24,6%), на пшеницю м’яких сортів з 258 до 229 дол. США за метричну тонну (або на 10,4%), а на пшеницю твердих сортів з 340 до 269 дол. США за метричну тонну (або на 21,1%). Також скоротились світові ціни на залізну руду з 121 до 109 дол. США за одиницю сухої метричної тонни (або на 9,3%). За таких обставин зростання світових цін на соняшникову олію з 1007 до 1060 дол. США за метричну тонну (або на 5,3%) не змогло суттєво змінити загальну картину.

Слід зазначити, що провідними п’ятьма позиціями товарного експорту України у 2024 р. були соняшникова олія (12,3% від загального товарного експорту), кукурудза (12,2%), пшениця (9%), чорні метали (7,4%) та залізна руда (6,7%).

У товарній структурі експортупродовольчі товари та сільськогосподарська продукція продовжує відігравати провідну роль, хоч їхня частка у грошовому вимірі дещо скоротилася (з 60,8% за підсумками 2023 р. до 59,2% за підсумками 2024 р.). Водночас, порівняно з першою половиною 2024 р. частка цих товарів у структурі експорту скоротилась на 4 відсоткових пункти, що свідчить про поступову диверсифікацію товарного експорту України.

Порівняно з 2023 р. частка мінеральних продуктів у товарній структурі експорту зросла з 5,5% до 7,6%. Цьому сприяв початок роботи морського коридору Чорним морем, який дозволив розширити номенклатуру експортованих товарів з України, якщо порівнювати з результатами роботи Чорноморської зернової ініціативи. Щодо інших груп товарів, то частка металів та виробів з них склала 10,7%, а частка машин, устаткування та транспорту розширилася до 8,3%, у тому числі завдяки збільшенню експорту кабельної продукції в 2,9 рази до 1,3 млрд дол. США.

Також слід окремо звернути увагу на ситуацію у торгівлі окремими товарними позиціями експортно-імпортних операцій та визначити тенденції в них.

Руди та концентрати титанові. В 2024 р. Україна експортувала титанових руд та концентратів на 11,7 млн дол. США. Переважна більшість цих товарів надходила до Туреччини (62,8% від загального експорту цієї товарної позиції) на суму 7,3 млн дол. США. Також поставки цих руд були до Єгипту (7,4%), Польщі (6,8%) та інших країн, на які припадало 22,9% від загального експорту цієї товарної позиції. При цьому, Україна імпортувала титанові руди та концентрати на майже 0,5 млн дол. США переважно з Китаю (на 87,8%).

Слід зазначити, що такі данні стосовно обсягів експорту титанових руд та концентратів суттєво менші від обсягів в попередні періоди, а також від даних Міжнародного торговельного центру. Згідно з цими даними, експорт Україною титанових руд та концентратів в 2024 р. склав 82,5 млн дол. США. Враховуючи, що світовий експорт титанових руд та концентратів в 2024 р. склав 2,5 млрд дол. США, то частка України в ньому становила 3,3%. Це значно менше частки в період до початку повномасштабної війни, коли в 2020 р. вона складала 7,8%, а в 2021 р. – 7,3%.

Руди та концентрати уранові або торієві. За даними Державної митної служби України, в 2024 р. Україна а ні експортувала, а ні імпортувала уранові або торієві руди та концентрати. Основні зусилля України зосереджені на забезпеченні внутрішніх потреб у ядерному паливі та розвитку власної уранової промисловості

Світовий експорт уранових або торієвих руд та концентратів в 2024 р. становив 1,3 млрд дол. США. При цьому, на 86,9% його забезпечувала одна країна – Намібія. А імпортерами товарів, віднесених до цієї групи, були лише три країни в світі – США (72,4% від світового імпорту), Китай (21%) та Індія (6,6%).

Палива мінеральні, нафта та продукти її перегонки, бітумінозні речовини, воски мінеральні. Україна є традиційним імпортером мінеральних палив. Проте в 2024 р. році вартісні обсяги імпорту мінеральних палив скоротилися на 14% при тому, що фізичні обсяги імпорту зросли на 5%. Це свідчить про переважне зниження цін на товари, віднесені до цієї групи. Проте кожний із цих товарів має власну динаміку.
Вугілля кам’яне, антрацит, брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам’яного вугілля. За підсумками 2024 р. Україна імпортувала кам’яного вугілля на 402 млн дол. США, переважно зі США (24,6% від загального імпорту цієї продукції), Австралії (24,3%) та Чехії (17,3%). При цьому, Україна експортувала зазначену продукцію на 36,4 млн дол. США переважно до Швеції (40,6% від загального експорту цієї продукції).

Події на фронті вплинули на ситуацію із закупівлею кам’яного вугілля в 2025 р. В тому числі, через неможливість використовувати Покровську шахту Україна припинила експорт кам’яного вугілля і суттєво наростила обсяги його імпорту. Лише за першу половину 2025 р. Україна імпортувала кам’яного вугілля на 468,7 млн дол. США, тобто більше, ніж за весь 2024 р.

Гази нафтові та інші вуглеводні в газоподібному стані. Протягом багатьох років Україна імпортувала значні обсяги природнього газу. В 2011 та 2012 роках Україна імпортувала природній газ на 14,3 млрд дол. США. У 2011 р. Україна була дев’ятим імпортером природнього газу в світі, купуючи більше природнього газу ніж Китай (13,4 млрд дол. США) та Індія (11 млрд дол. США).

У 2024 р. Україна імпортувала природній газ на 0,7 млрд дол. США. Основними постачальниками природного газу були Польща (18,8% від загального імпорту природнього газу Україною), Алжир (15,1%) та Литва (13,8%). При цьому Україна майже не експортувала природній газ. У 2025 р. імпорт природного газу суттєво зріс. У першій половині року Україна імпортувала природній газ на 1,1 млрд дол. США. Основними постачальниками були Чехія (31%), Угорщина (20,5%) та Польща (9,9%).

Електроенергія. Майже одразу після початку повномасштабної війни Україна приєдналася до енергосистеми континентальної Європи ENTSO-E 16 березня 2022 р. В українському суспільстві цей крок назвали «енергетичним безвізом». Тоді цей крок повинен був посприяти збільшенню експорту електроенергії з України до ЄС. У вересні 2022 р. Україна змогла експортувати електроенергії на 150 млн дол. США. Проте у жовтні 2022 р. почались атаки на генерацію електроенергії України, що призвело до зменшення обсягів експорту електроенергії та потребі у їх імпорті.

У 2024 р. Україна імпортувала електроенергії на 0,7 млрд дол. США (як і природного газу). При цьому експорт становив 81 млн дол. США. Що стосується 2025 р., то за підсумками його першої половини імпорт електроенергії склав 279 млн дол. США, а ось експорт демонструє очевидне нарощування обсягів – 75 млн дол. США, тобто майже повторив вартісні обсяги всього 2024 р.

Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості. Україна традиційно є значним нетто-імпортером продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості. У 2024 р. Україна імпортувала товарів цієї групи на 11,7 млрд дол. США, в той час, як їх експорт склав 1,2 млрд дол. США. При цьому, в порівнянні до 2023 р. відбулося зростання як експорту (на 5%), так і імпорту (на 6%).

Україна імпортує значний спектр продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості. Серед основних позицій слід виділити пластмаси (в 2024 р. Україна імпортувала цих товарів на майже 2,9 млрд дол. США), фармацевтичні продукти (майже 2,4 млрд дол. США), добрива (1,2 млрд дол. США), резину та вироби з неї (1 млрд дол. США). За показниками імпорту продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості в 2024 р. Україна була на 50-ому місці в світі з часткою у 0,3%.

Щодо експорту продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, то Україна переважно експортувала фармацевтичну продукцію (на 0,3 млрд дол. США). Серед світових експортерів Україна була на 83-ому місці.

У географічній структурі зовнішньої торгівлі товарами ЄС продовжує тримати першість з частками у загальних обсягах експорту України 59,5%, імпорту – 50,4% та товарообігу – 53,8%.

Слід зазначити, що попри наявність найбільш сприятливого режиму торгівлі (зона вільної торгівлі та автономні торговельні заходи), частка ЄС в географічній структурі експорту порівняно з 2023 р. скоротилась на понад 5 відсоткових пунктів (з 64,6%). Така динаміка відбулася попри зростання вартісних обсягів експорту за 2024 р. на 6% або на 1,5 млрд дол. США, що змінило ситуацію, яка була в І півріччі 2024 р., коли спостерігалося падіння українського експорту до ЄС на приблизно 9%, або на 1,1 млрд дол. США.Провідними групами товарів в експорті України до ЄС стали промислові товари (збільшення на 1%), їжа та напої (збільшення на 6%).

Другим після ЄС торговельним партнером України за підсумками 2024 р. став Китай, товарообіг з яким становив 16,8 млрд дол. США (14,9% від загального товарообігу). Традиційно імпорт товарів з Китаю (14,4 млрд дол. США) переважав над українським експортом до нього (2,4 млрд дол. США), що сформувало негативне сальдо у торгівлі товарами з ним у розмірі 12 млрд дол. США. Порівняно з 2023 р. імпорт товарів зріс на 37,6%, а експорт скоротився на 0,5%. При цьому фізичні обсяги експорту до Китаю збільшились у понад два рази, що пов’язане зі зміною товарної структури експорту з України до Китаю.

Провідні п’ять позицій українського експорту до Китаю (на рівні товарних позицій) – залізорудна сировина (руди і концентрати залізні) (1,02 млрд дол. США, що становить 42,7% від загального експорту товарів до Китаю); кукурудза (на 552 млн дол. США або 23,1%); макуха та інші тверді відходи з вилучення рослинних жирів та олій (на 324 млн або 13,6%); олія соняшникова (на 105 млн дол. США або 4,5%).

Збільшення на 935 млн дол. США (або у майже 12 разів) обсягів експорту залізорудної сировини до Китаю частково компенсувало скорочення експорту продовольчих товарів та продукції сільського господарства на 915 млн дол. США або на 41%.

Перспективи розширення присутності України на ринку ЄС за окремими товарами

Попри триваючу повномасштабну війну в Україні відбувається реалізація започаткованих з європейськими партнерами проєктів, які сприятимуть розширенню присутності України на ринках країн Європи.

13 грудня 2023 р. колишній прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що завдяки рішенню Європейської мережі системних операторів передачі електроенергії (ENTSO-E) Україна має можливість імпортувати до 1,7 ГВт електроенергії. Згодом тодішній голова «Укренерго» Володимир Кудрицький повідомив, що компанія стала повноправним членом Асоціації Європейської мережі операторів системи передачі електроенергії ENTSO-E. Таким чином Україна стала 40-м учасником «енергетичного Євросоюзу».

21 липня 2025 р. в Києві відбувся круглий стіл «Регулювання водневого ринку в Україні: презентація законопроєкту та подальші кроки», організований Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні. Захід став важливою платформою для фахової дискусії між представниками законодавчої та виконавчої влади, міжнародними експертами, представниками бізнесу, науковцями та громадськими організаціями щодо розвитку водневої енергетики в Україні та її регуляторного забезпечення.

Презентований рамковий законопроєкт став першим в Україні системним документом, який закладає правову та інституційну основу для розвитку виробництва, транспортування та використання відновлюваного і низьковуглецевого водню. Документ створений у рамках Програми відновлення зеленої енергетики ПРООН, яка сприяє гармонізації українського законодавства зі стандартами ЄС.

Також під час заходу обговорювались перспективи транспортування водню до ЄС, розвиток водневих долин, питання сертифікації, фінансування проєктів, роль освіти та підготовки кадрів. За результатами заходу розпочато консультаційний процес із залученням експертів, органів влади, асоціацій і представників бізнесу. Планується створення робочої групи для доопрацювання законопроєкту, з подальшим його внесенням на розгляд Верховної Ради України.

Цей круглий стіл став вагомим етапом у просуванні України до повноцінного запуску ринку чистого водню, що відповідає цілям Європейського зеленого курсу, забезпечує енергетичну безпеку та зміцнює позиції України як майбутнього експортера водню до ЄС.

Перспективи транспортування природного газу, нафти та нафтопродуктів з України до держав-членів ЄС є складними та залежать від багатьох факторів, включаючи політичну стабільність, інфраструктурні можливості, та економічні умови. В цілому, Україна має потенціал для збільшення експорту енергоресурсів до Європи, але для цього потрібні значні інвестиції та співпраця. Також важливим фактором є розвиток внутрішнього видобутку, модернізація інфраструктури та диверсифікація джерел постачання енергоресурсів, а також політична стабільність та безпека є ключовими факторами для залучення інвестицій та збільшення поставок енергоресурсів до ЄС

Розробка нафтових родовищ «Скіфське» та «Дельфін» може стати важливим кроком для України, але вимагає ретельного планування, впровадження сучасних технологій та суворого екологічного контролю. Необхідно враховувати можливі ризики та виклики, а також забезпечити прозорість та ефективне управління процесом розробки, щоб максимізувати позитивні наслідки та мінімізувати негативні впливи. Для цього необхідне співробітництво з країнами, що мають практичний досвіт у такій діяльності, насамперед з Туреччиною та Азербайджаном. Враховуючи прагнення і можливості Туреччини стати провідним хабом з постачання енергоресурсів до Європи, замістивши собою РФ, співробітництво з нею сприятиме включенню України у забезпечення країн Європи енергоносіями.

Перспективи експорту мінеральних добрив з України виглядають неоднозначно, але загалом позитивно, особливо якщо врахувати відновлення роботи морських портів та покращення безпекової ситуації. Основними факторами, що впливатимуть на експорт, є ситуація на фронті, відновлення виробництва та логістичні можливості.

Щодо перспектив експорту каустичної соди з України, то вони залежать від кількох факторів, включаючи поточну геополітичну ситуацію, конкурентоспроможність українських виробників, а також попит на світовому ринку. Враховуючи, що Україна має розвинену хімічну промисловість, потенційно можливе збільшення експорту каустичної соди, особливо якщо будуть усунені перешкоди для торгівлі та розширені ринки збуту. В цілому, перспективи експорту каустичної соди з України є позитивними, але потребують подолання поточних перешкод та інвестицій в розвиток галузі.

Збільшення експорту України та можливості заміщення російських товарів у стратегічних секторах

Україна має достатньо високий потенціал розширення присутності на закордонних ринках. Продуктами з найбільшим експортним потенціалом з України до світу є чорні метали, рослинні олії та жири, а також зернові (крім рису). За оцінками фахівців Міжнародного торговельного центру, нереалізований потенціал товарного експорту України становить 30 млрд дол. США. Чорні метали демонструють найбільшу абсолютну різницю між потенційним та базовим експортом у вартісному вираженні, залишаючи простір для реалізації додаткового експорту на суму 4,8 млрд дол. США, що становить 16% нереалізованого експортного потенціалу України. Також Україна може збільшити свій експорт зернових на 3,3 млрд дол. США, мінеральних ресурсів на 3,3 млрд дол. США, а також рослинних олій та жирів на 3,2 млрд дол. США.

Збільшення експорту зазначених товарних позицій, крім іншого, може відбуватися за рахунок заміщення російських товарів у стратегічних секторах. Основними товарами російського експорту є вуглеводні. На даному етапі Україна не може замістити по ним РФ. Проте слід згадати, що за оцінками, проведеними профільними державними органами, перспективні запаси традиційного та нетрадиційного природного газу на Олеській та Юзівській газоносних площах оцінюються в 7 трлн кубометрів. Тому в перспективі такі можливості є. Насамперед на території країн ЄС, на які до 2022 р. припадало 60% російського нафтового експорту.

Проте вже зараз є можливості заміщення російських товарів в агросекторі та металургії, де Україна та РФ є прямими конкурентами на світових ринках. Саме тому РФ з початку повномасштабної війни, серед іншого, запровадила блокування вільного судноплавства в Чорному морі. Це дозволило Росії витіснити українські зерно і метали на світових ринках, підмінивши їх своєю аналогічною продукцією (включаючи аналогічну продукцію, яка була викрадена з України). Україна також конкурує з РФ в хімічній промисловості та деревообробній галузі.

Отже, витіснення російських товарів зі світових ринків створює для України нові можливості та дозволяє сумістити збільшення надходжень від експорту зі зменшенням рівня залежності інших країн від товарів з Росії. Тому ще в лютому 2023 р. Комітет Верховної Ради України з питань економічного розвитку провів слухання на тему: «Заміщення українськими товарами імпорту з російської федерації і республіки білорусь в Україні, ЄС та світі». На цих слуханням було зазначено, що Україна може замістити продукції переробної промисловості Російської Федерації і Республіки Білорусь на західних ринках на суму 25,5 млрд дол. США. Крім того, було запропоновано Кабінету Міністрів України розробити план заміщення українськими товарами імпорту з РФ та Білорусі в Україні, ЄС та інших західних ранках.

Ваграрній сфері українські виробники спроможні замінити російські зернові, олію та шоколад. Країни Заходу майже не запроваджують санкції проти російського продовольства (через побоювання, що такий крок негативно вплине на глобальну продовольчу безпеку), тож у цьому випадку йдеться не стільки про вільні ніші, скільки про нарощування експорту з України.

Проте в питаннях заміщення російської аграрної продукції більш стратегічне значення мають ринки країн Африки та Азії. Адже імпорт їжі в країнах цих регіонів має порівняно більше значення ніж в Європі, а отже імпортери аграрної продукції більше можуть впливати на політику в цих країнах.

Так, у 2024 р. Туреччина імпортувала зернових на 2,7 млрд дол. США, з яких 53,6% надходило з РФ і 29% з України. Враховуючи значення Туреччини в Чорноморському регіоні, пріоритетним завданням для України є витіснення РФ з ринку зернових Туреччини.

Також Росія має помітні позиції на ринку зернових країн Близького Сходу. Так, у 2024 р. на РФ припадало 59% імпорту пшениці провідною країною ОПЕК – Саудівською Аравією, при тому, що частка України складала 0,7%. Хоча у 2021 р. частка України була 21,6%, а частка РФ – 19,8%. Тобто на ринку пшениці Саудівської Аравії РФ змогла витіснити Україну, що потребує заходів для відновлення своїх позицій, а потім і витіснення РФ.

Щодо Африки, то тут основною країною де Україна конкурує з РФ, є Єгипет. За наявними даними, в 2023 р. Єгипет імпортував зернових на 6,4 млрд дол. США. З них частка РФ склала 40%, а частка України – 22,7%.

У чорній металургії українські напівфабрикати з вуглецевої сталі, чавун, гарячекатаний плоский прокат, прутки й бруски з вуглецевої сталі можуть витіснити російські аналоги. ЄС застосовує квоти до металургійного імпорту з третіх країн. Оскільки з другої половини 2022 р. запрацювали санкції проти російських і білоруських заліза та сталі, їх квоти були поділені між рештою країн, що дозволяє наростити експорт цієї продукції до ЄС.

Згідно з дослідженням CMD-Ukraine, Україна може замістити до трьох четвертих російських поставок металургійної продукції до західних країн, що становить близько 9,4 млрд дол. США.

Унаслідок накладених на Білорусь та Росію санкцій щодо деревини і виробів з дерева українські фабрики можуть нарощувати експорт меблів, деревоволокнистих плит, деревостружкових плит та фанери.

Хоча санкції і небажання Заходу торгувати з РФ і Білоруссю збільшують шанси українських виробників, самої лише наявності вільних ніш недостатньо для їх заповнення вітчизняними товарами.

По-перше, чимало виробництв знищила війна. Металургія втратила низку найбільших підприємств на сході країни. Через бої, замінування чи тимчасову окупацію неможливо використовувати значну кількість полів, що означатиме падіння врожаю та експорту продовольства.

По-друге, Україна продовжує оборонятися від російської армії, тож очікувати стрімкого зростання економіки не варто. Адже перманентні відключення електроенергії внаслідок ворожих обстрілів не дають вітчизняній промисловості працювати у повному обсязі.

Також створюються проблеми в сфері логістики. Так, унаслідок часткового блокування морських портів металургійні підприємства не можуть відвантажувати той обсяг продукції, який могли б виробляти. Логістика суходолом надто дорога, тож така торгівля не приносить достатніх прибутків для інвестицій у власне виробництво. Без морської логістики Україна втрачає свої позиції на основних експортних ринках.

Крім того, зруйновані й ланцюги постачань. Україна купувала багато сировини для металургійного виробництва за кордоном, а з початком повномасштабної війни традиційні шляхи поставок розірвалися. Наприклад, чимало коксівного вугілля йшло з РФ та Казахстану.

Усі названі фактори впливають на можливість України виготовляти більше продукції на експорт. Виправити їх протягом декількох років украй складно, особливо в хімічній промисловості, яка потребує інвестицій для нарощування втрачених обсягів виробництва.

Є й інші фактори, які не сприяють українським виробникам. Передусім це стосується того факту, що відмовитися від російського – не означає купувати українське. Тобто, за нові ринки доведеться боротися не лише через пояснення дипломатичними каналами того, що купівля у РФ товарів робить з тих країн, які це роблять, спонсорів війни проти України, а і через готовність замінити РФ.

Критично важливим для українських виробників є подальше відкриття зовнішніх ринків. Ідеться про укладання угод про зону вільної торгівлі, а також про активну торговельну дипломатію та можливості страхування експорту.

Часткова інвентаризація промислових потужностей України

Безумовна повномасштабна війна негативно впливає на виробничий потенціал та потужності України. Повністю оцінити втрати та залишок потужностей на даний момент складно, оскільки бойові дії тривають. Проте, деякі аспекти можна проаналізувати. Так, у сфері енергетики слід виділити наступні втрати: окупація Запорізької АЕС, втрата контролю над частиною газових родовищ, пошкодження інфраструктури ТЕС та ГЕС внаслідок обстрілів. При цьому відбуваються доволі постійні атаки на підконтрольні Україні об’єкти генерації електроенергії, що призводить до постійних обмежень їх діяльності. Крім того, виникає необхідність відновлення пошкодженої інфраструктури для забезпечення енергетичної безпеки.

Водночас зберігається певний потенціал енергетичної галузі України, який полягає у впровадженні відновлюваних джерел енергії, зокрема сонячної та вітрової енергетики. Також, попри військові дії, відбувається розвиток розподіленої генерації та модернізація існуючих об’єктів.

У сфері промисловості Україна також зазнала суттєвих втрат: значні руйнування підприємств, зокрема, в металургійній, енергетичній та аграрній галузях, а також пошкодження інфраструктури та логістичних потужностей, особливо на сході та півдні України, втрата доступу до морських портів, що ускладнює експорт продукції. Крім того, на тимчасово окупованих територіях опинилась низка важливих для вітчизняного експорту підприємств, насамперед провідні металургійні підприємства України – Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча та «Азовсталь».

Попри зазначені втрати, потенціал у сфері промисловості в України зберігається через переорієнтацію на нові ринки збуту, розвиток виробництва у більш безпечних регіонах, впровадження сучасних технологій, зосередження на високотехнологічних галузях.

Що стосується сфери сільського господарства, то основними проблемами є втрата частини сільськогосподарських земель, ускладнення експорту зернових, а також мінування полів. У аграрному секторі втрачено сільськогосподарську техніку, урожай, зерносховища, багаторічні насадження та тваринництво. Це накладає обмеження у вигляді необхідності розмінування територій, відновлення зрошувальних систем, пошуку альтернативних шляхів експорту.

Основа потенціалу сільськогосподарського сектору полягає в розвитку сучасних технологій обробки землі, збільшенні виробництва продукції з високою доданою вартістю, використанні нових ринків збуту.

Можна зазначити, що основні втрати для економіки України полягають у руйнуванні об’єктів інфраструктури, втраті наукового потенціалу та людських ресурсів. Такі проблеми обумовлюють необхідність залучення інвестицій, вирішення проблеми кадрового дефіциту, забезпечення безпеки. А основою потенціалу є переорієнтація на інноваційні технології, розвиток цифрової економіки, відновлення та модернізація транспортної інфраструктури.

Загалом, Україна має значний потенціал у багатьох стратегічних секторах, але війна значно вплинула на її можливості. Необхідне відновлення зруйнованої інфраструктури, переорієнтація на нові ринки, залучення інвестицій та розвиток інновацій. Подальша оцінка потенціалу та потужностей буде можливою після завершення бойових дій та деокупації територій.

За даними Київської школи економіки, прямі збитки інфраструктури України від війни станом на лютий 2025 р. сягнули майже 170 млрд. дол. США. У порівнянні з початком 2024 р. ця цифра зросла на 12,6 млрд дол. США, що є наслідком подальших руйнувань через ракетні атаки та бойові дії.

Промисловість, будівництво та сектор послуг зазнали збитків на 14,4 млрд дол. США. Підприємства втратили обладнання, виробничі площі та логістичні потужності. Станом на листопад 2024 р. зруйновано або серйозно пошкоджено майже півтисячі великих та середніх приватних, а також державних підприємств.

Агропромисловий комплекс також зазнав значних руйнувань – збитки становлять 10,3 млрд дол. США. Втрачено понад 130 тисяч одиниць сільськогосподарської техніки, знищено або пошкоджено 4 мільйони тонн зерносховищ та 16 тисяч гектарів багаторічних культур. Значних втрат зазнав і лісовий фонд – через бойові дії та пожежі пошкоджено 298 тисяч гектарів лісів, втрати оцінюються у 4,5 млрд дол. США.

Енергетичний сектор України втратив 14,6 млрд. дол. США. Внаслідок атак було повністю зруйновано Каховську та Дніпровську ГЕС, Трипільську та Зміївську ТЕС, пошкоджено або зруйновано значну інших генеруючих потужностей, а також високовольтних підстанцій та об’єктів нафтогазової інфраструктури.

Поєднання «воєнних рейок» економіки і перспектив розширення присутності на зовнішніх ринках

Період з 2022 р., серед іншого, пов’язаний із поєднанням державою двох векторів: веденням повномасштабної війни, складовою якої є переведення економіки на військові рейки, та європейською інтеграцією України, чому сприятиме покращення товарообігу з країнами ЄС. Слід зазначити, що вихід на європейські ринки та переведення економіки на «воєнні рейки» є двома взаємопов’язаними, але не завжди сумісними, процесами. З одного боку, інтеграція в європейський економічний простір може допомогти забезпечити стабільність та розвиток ключових галузей, зокрема машинобудування, ІТ та металургії, шляхом залучення інвестицій, нових технологій та розширення експортних можливостей. З іншого боку, «воєнні рейки» передбачають переорієнтацію економіки на задоволення потреб оборони, що може обмежити експортні можливості та вимагати пріоритетного фінансування та ресурсів для військово-промислового комплексу.

Позитивні аспекти інтеграції в європейський простір у контексті воєнної економіки:

Інвестиції та фінансова підтримка. Європейські країни та інституції можуть надавати фінансову допомогу та інвестиції для підтримки української економіки та ключових галузей, що постраждали від війни. Це може включати цільове фінансування для відновлення та модернізації інфраструктури, а також для підтримки експортного потенціалу.
Технологічний трансфер та обмін досвідом. Європейські партнери можуть ділитися технологіями та досвідом у сфері оборонних виробництв, що може сприяти підвищенню ефективності української оборонної промисловості.
Розширення експортних можливостей. Інтеграція в європейський ринок може забезпечити доступ до нових ринків збуту для українських товарів, у тому числі, продукції машинобудування, ІТ та металургії, що є особливо важливим в умовах обмеженого внутрішнього попиту.
Стабілізація економіки. Залучення європейських інвестицій та підтримка експорту сприятимуть стабілізації економічної ситуації в Україні та зменшенню залежності від зовнішньої допомоги.

Водночас присутні і негативні аспекти та виклики:

Пріоритетність оборонних потреб. Перехід на «воєнні рейки» може призвести до перенаправлення ресурсів з інших галузей економіки, зокрема цивільних, на потреби оборони. Це може обмежити можливості для розвитку експортного потенціалу та інвестицій в інші сектори.
Обмеження експорту. Деякі ключові галузі, такі як металургія, можуть відчувати труднощі з експортом своєї продукції через логістичні обмеження та перебої в постачанні сировини.
Необхідність переорієнтації виробництва. Перехід на «воєнні рейки» може вимагати переобладнання виробничих потужностей та зміни виробничих процесів, що може бути складним та дорогим завданням.
Конкуренція з європейськими виробниками. В деяких галузях, зокрема машинобудуванні, може виникнути конкуренція з європейськими виробниками, що ускладнить вихід на європейські ринки.

Таким чином, виникає необхідність у збалансуванні потреб, що може включати наступні складові:

Стратегічне планування. Необхідно розробити стратегію, яка враховує як потреби оборони, так і можливості для розвитку економіки та інтеграції в європейський простір.
Диверсифікація економіки. Важливо диверсифікувати економіку та розвивати різні галузі, щоб уникнути надмірної залежності від одного сектору.
Підтримка інновацій та технологій. Необхідно інвестувати в інновації та технології, які можуть бути корисними як для оборонної промисловості, так і для цивільних галузей економіки.
Співпраця з європейськими партнерами. Важливо розвивати співпрацю з європейськими партнерами у сфері оборонних виробництв, технологій та торгівлі. Так, протягом 2024-2025 років було оголошено про створення спільних підприємств з європейськими виробниками озброєнь як на території України, так і на території країн Європи.

Таким чином, вихід на європейські ринки та перехід на «воєнні рейки» не є взаємовиключними процесами. А в більш віддаленій перспективі, Україна, після приєднання до ЄС, зможе відігравати помітну роль у сфері виробництва озброєнь ЄС.

Висновки та рекомендації

Досягнення мети заміщення російських товарів значною мірою буде залежати від збереження та посилення санкційного тиску на економіку РФ. Тому на дипломатичному рівні Україна постійно повинна піднімати це питання.

Загалом варто зазначити, що Україна змогла зберегти присутність на зовнішніх ринках. Це є передумовою виконання іншого, більш складного завдання, а саме витіснення російських товарів з ринків тих країн, де сформована залежність від постачання товарів з РФ.

Покращення позицій та реалізація можливостей заміщення російських товарів у стратегічних секторах вимагає від державних органів наступних кроків:

на постійній основі проводити перемовини з ООН та країнами-партнерами України стосовно їх сприяння у забезпеченні безпеки транспортування експортних товарів з України, насамперед тих, які мають критичне значення для інших країн;
забезпечити відбудову, наскільки це можливо, постраждалих виробничих об’єктів, продукція яких направляється на експорт;
сприяти зниженню тарифних бар’єрів для українських експортерів, в тому числі, шляхом проведення переговорів з ЄС щодо знаходження нової форми дії скасування мит ЄС на українські товари під час повномасштабної війни, а також укладення угод про вільну торгівлю та скасування митних тарифів для експорту української продукції з іншими основними торговельними партнерами України;
запровадити програми підтримки експорту продукції МСП, зокрема цільових програм для постраждалих від воєнних дій регіонів;
сприяти адаптації виробників до обов’язкових технічних вимог щодо характеристик продукції та послуг на товари вітчизняного та іноземного походження;
укласти Угоду про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів («промисловий безвіз»);
розширити дію коридорів у Чорному морі в частині збільшення кількості морських портів України, через які Україна зможе експортувати свою продукцію, при розширенні номенклатури товарів, які зможуть перевозити човни;
забезпечити протиповітряний та протиракетний захист об’єктів критичної інфраструктури та системоутворюючих експортних підприємств;
забезпечити до завершення війни можливості здійснення митного оформлення безпосередньо на кордоні в пункті пропуску, без подання попередньої декларації та з відповідним забезпеченням заходів офіційного контролю безпосередньо в пункті пропуску;
спростити вимоги до заповнення вантажно-митних декларацій у спосіб скорочення вимог щодо обсягу даних, необхідного для проведення митного оформлення вантажів у період воєнного стану та переліку запитуваних при митному оформленні документів, встановлення прийнятних термінів для подання таких документів після закінчення воєнного стану;
впровадити спрощені механізми митного контролю для малих і середніх компаній шляхом оформленням необхідних документів за принципом «єдиного вікна»;
облаштувати додаткові пункти пропуску для експортних вантажів, які перевозяться у західному напрямку автомобільним та залізничним транспортом.
диверсифікувати ланцюги поставок, заміни морських перевезень на перевезення залізничним або автомобільним транспортом;
провести перемовини з ЄС стосовно розширення допомоги європейських партнерів у налагодженні транспортування та перевалки сільськогосподарської продукції у портах країн ЄС, а також стосовно облаштування на території країн ЄС терміналів, сховищ, логістичних центрів для українських компаній-експортерів;
максимально сприяти роботі мультимодального терміналу «Термінал Чорнотисів» на території Берегівського району Закарпатської області для зменшення навантаження на склади сільськогосподарської продукції в сусідніх з Україною країнах ЄС;
забезпечити контроль над формуванням тарифів на послуги портів, річкових та морських перевезень вантажів з метою недопущення їх зростання внаслідок формування монопольного становища надавачів таких послуг;
запровадити програми підтримки машинобудівних підприємств для створення виробництва критичної комплектації галузі машинобудування, в т. ч. для заміщення імпорту комплектуючих, виготовлених в РФ;
відновити виробничо-збутові ланцюги та знайти нові канали експорту та імпорту стратегічно важливої продукції;
запровадити спільно з країнами–партнерами програми підтримки експорту продукції малих підприємств, зокрема цільові програми для постраждалих від воєнних дій регіонів;
забезпечити повноцінне функціонування Експортно-кредитного агентства (ЕКА) для стимулювання роботи і підтримки експортерів (з можливим залученням іноземного фінансування), поширення функцій ЕКА на страхування товарних кредитів;
встановити одним із завдань ЕКА заміщення російських товарів у стратегічних секторах;
провести переговори з іншими країнами щодо запровадження програм кредитування та гарантування експорту для українських виробників, залучених у ланцюжки створення продукції іноземних компаній;
забезпечити надання методичної й правової допомоги створенню експортних консорціумів малих та середніх підприємств, розвитку форм співпраці таких підприємств з великим бізнесом щодо участі у проектах міжнародної кооперації, посилення інформаційної підтримки інтернаціоналізації бізнесу;
забезпечити підтримку, налагодження та відновлення внутрішнього виробництва продукції у галузях, де Україна традиційно займала провідні позиції на внутрішньому ринку, але змушена була збільшити обсяги імпорту такої продукції внаслідок війни;
застосувати, в разі потреби, заходи тимчасового обмеження імпорту для стабілізації платіжного балансу, передбачені нормами Світової організації торгівлі.

Публікація підготовлена в рамках проєкту «Посилення аналітичних спроможностей прийняття рішень у сфері зовнішньої політики за допомогою громадянського суспільства» Центру міжнародної безпеки за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні (Київ).

Завантажити PDF