ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ В США У КОНТЕКСТІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ТА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ: ВИСНОВКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Авторський колектив:
Інститут Американістики
Резюме
Президентські та парламентські вибори в США 2024 року можуть суттєво вплинути на майбутню підтримку України з боку США.
Вибори обіцяють бути надзвичайно конкурентними, особливо після зняття Джо Байдена з перегонів і висування Камали Гарріс як кандидатки від Демократичної партії. З боку Республіканської партії Дональд Трамп активно веде свою кампанію, зосереджуючись на контрастах між його минулим правлінням і теперішньою адміністрацією.
Ключові штати, такі як Аризона, Огайо, Мічиган, Невада та інші, будуть визначати результати виборів і, відповідно, майбутню політику США щодо України.
Рекомендації для України:
- Продовжувати діалог із обома партіями: Незалежно від результатів виборів, важливо підтримувати конструктивні відносини як з демократами, так і з республіканцями. Дональд Трамп залишатиметься впливовою політичною фігурою, що потребує уваги.
- Зміцнення двостороннього співробітництва: Пропонувати США конкретні формати співпраці, особливо в галузі спільного виробництва зброї. Це може стати важливим аргументом для будь-якого майбутнього президента.
- Активна адвокаційна робота: Продовжувати інформувати американське суспільство і законодавців про важливість підтримки України, зосереджуючи увагу на спільних інтересах і успішних прикладах співпраці.
- Готовність до зміни пріоритетів США: Якщо Трамп повернеться до влади, фокус США може зміститися на протидію Китаю, що потенційно може знизити підтримку України. Необхідно підготувати альтернативні сценарії для забезпечення безпеки та подальшої допомоги.
- Вплив Конгресу на підтримку України: Увага повинна бути зосереджена на взаємодії з Конгресом, оскільки саме від нього залежить майбутнє фінансування допомоги. Поїздки українських чиновників і дипломатів до різних регіонів США мають продовжуватися для посилення підтримки на місцевому рівні.
Ці заходи допоможуть зберегти і посилити підтримку України з боку США незалежно від того, хто стане наступним президентом.
За чим Україні слідувати на виборах 2024 у США?
Президентські вибори в США 2024 року заплановані на вівторок, 5 листопада. Динамічні події, зокрема, замах на Дональда Трампа, його непередбачуване рішення щодо висування кандидатури Джей Ді Венса у віцепрезиденти Республіканської партії, а також зняття Джо Байдена з перегонів вже стали безпрецедентними і роблять виборчий процес кампанії 2024 року майже непередбачуваним.
Традиційно, вибори проводяться у перший вівторок після першого понеділка листопада. 5 листопада 2024 року американці обиратимуть президента, також голосуватимуть за новий склад Палати представників з 435 законодавцями та голосуватимуть за 33-х сенаторів. Тобто, окрім виборів президента та повного оновлення нижньої Палати Конгресу оновиться також і третина Сенату, який складається загалом зі 100 місць. Також виборці голосуватимуть за кандидатів у губернатори 13 штатів.[1]
Президента США обирають за складною та багаторівневою системою під назвою Колегія виборників, де кандидати змагаються за голоси 538-ми виборників, з яких для перемоги їм потрібно отримати більшість, тобто 270. Голоси виборників у кожному штаті розподілені відповідно до населення. Зазвичай, кандидати приділяють увагу кільком «хитким» штатам, які кожні 4 роки можуть проголосувати по-різному. Це пов’язано з тим, що є штати, які на президентських виборах можна відносити до традиційно республіканських, і так само є штати, які можуть відноситися до демократичних. У 2024 році так званими хиткими штатами вважаються Аризона, Джорджія, Невада, Мічиган, Північна Кароліна, Пенсильванія та Вісконсин.[2]
Праймеріз, або попередні вибори, кульмінацією яких став Супервівторок 5 березня, дали можливість виборцям обрати кандидатів від партій. Тоді майже без будь-якої конкуренції перемогу здобули Джо Байден від Демократичної партії та Дональд Трамп від Республіканської партії.
Президентські вибори 2024 року
Після виходу президента Джо Байдена з перегонів і його прямої підтримки віцепрезидентки Камали Гарріс, яка стала лідером від Демократичної партії, вибори стали більш конкурентними та насиченими.
Республіканці успішно висунули кандидатуру Дональда Трампа на президентських виборах 2024 року, проте цей процес також не обійшовся без подій, які можуть вплинути на остаточну поведінку виборців у листопаді. Замах на життя Трампа, а також вибір кандидата у віцепрезиденти Джей Ді Венса викристалізували деякі наративи кандидата і додали кілька нових важливих елементів до його кампанії.[3]
Демократична партія, політична програма якої зосереджена на зміцненні та збереженні громадянських прав, системах соціального захисту та заходах щодо зміни клімату, опинилася в критичному стані.
Вихід Байдена з кампанії 2024 року дозволив демократам суттєво змінити хід перегонів та покращити шанси на президентських виборах.
Рішення президента Байдена покинути президентські перегони після суперечливого виступу на дебатах проти Трампа логічно порушує питання про лідерство та рух Демократичної партії на омолодження.
Кандидатура Гарріс вносить у вибори історичний і потенційно трансформаційний аспект. Будучи першою чорношкірою жінкою, яка стала кандидаткою у президенти від однієї з двох основних партій, її кампанія, ймовірно, продовжить основні наративи політики Байдена, які є прийнятними для електорату демократів. Водночас у кампанії 2024 року та потенційно на посаді президента вона буде змушена наголошувати на власних пріоритетах політики, що ймовірно зможе посилити базу підтримки демократів.[4]
Республіканська партія, яку здебільшого пов’язують з консервативними політиками, а саме – зниженням податків, обмеженим впливом уряду, боротьбою за права на володіння зброєю та обмеженнями щодо імміграції та абортів, твердо об’єдналася навколо Дональда Трампа. Велика перевага Трампа та подальше офіційне висунення на національному з’їзді Республіканської партії в Мілуокі, штат Вісконсин, підкреслюють його постійний та вагомий вплив на Республіканську партію.
Передвиборча кампанія Трампа зосереджена на протиставленні досягнень його адміністрації з нинішнім правлінням Демократичної партії. В першу чергу, це робиться для того, аби активізувати уже наявну електоральну базу, а також хоча б трохи її розширити.
Стратегія республіканців націлена на активні мітинги, рекламу в соціальних мережах, направлену проти опонентів у ключових «хитких» штатах, щоб отримати необхідні для перемоги голоси Колегії виборників.
Щодо так званих третіх партій у США на виборах 2024 року, то на додачу до основних партійних кандидатів, незалежні політики, такі як Роберт Ф. Кеннеді-молодший, племінник колишнього президента Джона Ф. Кеннеді, додають складності виборчому ландшафту. Хоча історично незалежні кандидати не досягали значного успіху на виборах, присутність Кеннеді, який має одні з найвищих цифр підтримки у 21-му столітті, може вплинути на розподіл голосів у вирішальних штатах.[5]
Вибори до Сенату мають безпосередній вплив на каденцію наступного президента США 2024 року
Сенат складається зі 100 сенаторів, що історично сформувалося в результаті Великого компромісу 1787 року (або компромісу Шермана). Саме тоді було вирішено, що верхня палата Конгресу (Сенат) матиме двох представників від кожного штату, а нижня (Палата представників) – розподілятиме кількість представників відповідно до населення.[6]
За останні 50 років склад Сенату зазвичай розподілявся порівну між демократами та республіканцями.[7] Наразі зі складом 50 на 50 Демократична партія має перевагу у верхній палаті через остаточний голос віцепрезидентки, яка фактично обіймає посаду президентки Сенату.
Вважається, що верхня палата є більш впливовою ніж нижня через меншу кількість законодавців, повноваження нагляду за федеральним бюджетом і виконавчою гілкою влади шляхом затвердження або відхилення кандидатів, які призначаються президентом. Попри це, найголовніша функція ініціювання законодавчих ініціатив завжди має бути зроблена в тандемі з Палатою представників, адже блокування або ігнорування голосування проєкту будь-якою з палат означає його провал.
Вибори до Сенату не менш важливі за президентські
На виборах 2024 року склад Сенату стане вирішальним у можливості новообраного президента впливати на порядок денний та просувати свої ініціативи. До кінця незрозуміло, хто зможе здобути перемогу та сформувати більшість, і декілька важливих електоральних перегонів можуть визначити ці результати.[8]
Штат Монтана
Сенатор-демократ Джон Тестер, відомий своєю політичною кар’єрою в Монтані, зіткнувся з величезним викликом у своїй заявці на четвертий термін у Сенат. Його суперником став республіканець Тім Шіхі, колишній військовослужбовець та бізнесмен, якого підтримує Дональд Трамп. Посада Тестера та міцні зв’язки на місцевому рівні є значними активами, але посилення республіканської позиції в штаті та вплив Трампа роблять ці перегони конкурентними. Тестер потребує значної підтримки з боку незалежних виборців і для перемоги має розраховувати також на голоси поміркованих республіканців.
Штат Огайо
Сенатор Шеррод Браун, популярний демократ серед робітничого класу, захищає своє місце в штаті, який має тенденцію обирати республіканців. Його суперник, республіканець Берні Морено, підтримує Трампа та має значні особисті статки для фінансування своєї кампанії. Завдання Брауна полягає в тому, щоб зберегти свою базу робітничого класу та протистояти бізнес-орієнтованому наративу Морено. Результат значною мірою залежатиме від здатності Брауна виділитися та налагодити зв’язок із виборцями Огайо під час конкурентної кампанії.
Штат Аризона
Відставка сенаторки-демократки Кірстен Сінеми, яка оголосила, що стане незалежною політикинею та не представлятиме жодну з партій, поклала початок конкурентній боротьбі між демократом Рубеном Галлего та республіканкою Кері Лейк, переконаною прихильницею Трампа. Статус Аризони на полі бою в президентських перегонах суттєво вплине на це змагання в Сенаті. Привабливість Галлего з боку латиноамериканських виборців і його військовий досвід будуть ключовими факторами, тоді як суперечлива позиція Лейк щодо чесності виборів 2020 року може поляризувати електорат, зробивши явку виборців і залученість важливими елементами остаточного вибору.
Штат Мічиган
Перегони за заміну сенаторки-демократки Деббі Стабеноу, що йде на пенсію, передбачають республіканські праймеріз з кандидатами з різним ступенем відданості Трампу. Фаворитом від Демократичної партії є конгресвумен Елісса Слоткін. Її досвід в роботі з питаннями національної безпеки дає їй хороші позиції серед поміркованих виборців, але результати праймеріз республіканців визначатимуть динаміку перегонів. Прихильність кандидата від Республіканської партії до Трампа чи проти нього значною мірою вплине і на динаміку виборців у цьому критично важливому штаті.
Штат Невада
Сенатор-демократ Джекі Розен зіткнеться з республіканцем Семом Брауном, ветераном війни з переконливою особистою історією та мінімальним політичним багажем. Посада Розена забезпечує перевагу, але нове обличчя Брауна та історія героя війни можуть змінити динаміку виборців, які шукають нового лідера.
Ще кілька важливих електоральних перегонів до Сенату відбудуться у таких штатах як Вісконсин, Пенсильванія, Мериленд, Техас, Флорида та Юта. Електоральний цикл 2024 року представляє складну взаємодію повноважень, політичної лояльності та настроїв виборців у дуже поляризованому середовищі. Результати не лише сформують баланс сил у Сенаті, але й відображатимуть ширші національні тенденції та виборчі зміни. Кожна гонка несе в собі унікальні виклики та можливості, що робить стратегічну кампанію та залучення виборців вирішальними для обох сторін.
Республіканці хочуть розширити хитку більшість у Палаті Представників, а демократи боротимуться за можливість сформувати свою більшість
Склад Палати представників – 435 законодавців; це кількість, пропорційна до населення кожного штату. Для отримання більшості однією з партій їй необхідно здобути 218 місць.
У нинішньому 118-му скликанні Палати представників, яка завершить свою роботу 3 січня 2025 року, невелику більшість з 220 мандатами мають республіканці, у демократів – 212, а три місця залишаються вакантними.[9] Головою нижньої палати є спікер, якого обирають зі складу більшості. В нього є влада виставлення законопроєктів на голосування, а також він є третьою особою в державі, й теоретично зможе тимчасово обіймати посаду президента у разі неспроможності глави держави та віцепрезидента виконувати обов’язки. Палата представників має рівнозначну до Сенату силу законотворчості й може заблокувати ініціативи за відсутності більшості голосів.
На виборах 2024 року республіканці в Палаті представників США збираються захистити свою незначну більшість. Битва за контроль над Палатою представників буде жорсткою, і кілька ключових протистоянь привертають значну увагу.[10]
У Техасі чинний конгресмен Тоні Гонсалес зіткнувся з проблемою переобрання через Брендона Еррери – людини, що бореться за права на носіння зброї. Ці перегони покажуть, хто представлятиме Республіканську партію, оскільки поміркована позиція Гонсалеса щодо законодавства про носіння зброї після стрілянини в школі міста Увальде викликала внутрішню критику.
Конгресмен-демократ Генрі Куельяр, якого звинувачують у хабарництві, залишається важливою фігурою в представлені Техасу в Палаті представників. Республіканці Ласаро Гарса та Джей Фурман змагатимуться у другому турі первинних виборів, де переможець кине виклик Куельяру. Район, який раніше не був ціллю республіканців, тепер має потенціал для перемоги Республіканської партії через юридичні проблеми Куельяра.
В Огайо відбудуться позачергові вибори, де переможець замінить конгресмена-республіканця Білла Джонсона. Республіканець Майкл Руллі та демократ Майкл Кріпчак зіткнуться в протистоянні, потенційно збільшуючи шанси демократів.
У передмісті Нью-Йорка конкуренти-демократи Джон Авлон і Ненсі Горофф змагаються за те, щоб потіснити республіканця Ніка ЛаЛоту. Цей округ є основною мішенню для демократів у їх прагненні відвоювати більшість у Палаті представників.
Конгресмен-демократ Джамал Боумен, який представляє округ, що охоплює частину Нью-Йорка та його передмістя, стикається з сильним викликом з боку Джорджа Латімера. Той критикує позицію Боумена щодо Ізраїлю та інфраструктури, роблячи ці первинні вибори важливим змаганням у Демократичній партії.
У Колорадо республіканка Лорен Боберт планує змінити округ, щоб уникнути складних первинних виборів і балотуватися на вакантне місце конгресмена Кена Бака. Таке рішення може коштувати трампістці перемоги на виборах.
Крім означених перегонів, важливі змагання відбудуться у штатах Вашингтон, Вісконсин та Пенсильванія. Можна прослідкувати тенденцію, що всі важливі протистояння відбуваються здебільшого в «хитких» штатах, які стануть вирішальними на виборах президента, Сенату та Палати представників.
Всі ці перегони спільно демонструють ключову динаміку як республіканської, так і демократичної стратегій, висвітлюючи внутрішньопартійні конфлікти, юридичні виклики та боротьбу за контроль над округами, виборці яких можуть змінити свої преференції. Результати цих протистоянь суттєво вплинуть на склад і керівництво Палати представників США.
Джо Байден не балотується у 2024 році. Яка його політична спадщина?
Після приходу до влади у 2021 році Джо Байдена його адміністрація поставила за мету покращити ситуацію з мігрантами та діяти з більшою людяністю порівняно з попередньою адміністрацією Дональда Трампа. Зокрема, Байден зупинив будівництво прикордонної стіни та допоміг возз’єднати близько 100 сімей мігрантів, які були примусово розлучені під час правління адміністрації Трампа[11].
Однак президентство Джо Байдена припало на час найбільшого руху переміщених осіб з часів Другої світової війни, коли мільйони людей тікали від економічного занепаду, політичної нестабільності та бандитського насильства у своїх країнах. У період з лютого 2021 року по жовтень 2023 року 2,5 мільйона людей було допущено в США, а 2,8 мільйона депортовано або вислано назад[12].
Після адміністрації Дональда Трампа Байден вирішив змінити підхід до мігрантів на більш гуманний. У перший день свого президентства Байден надіслав до Конгресу законопроєкт з метою модернізації міграційної політики і призупинив депортації мігрантів на 100 днів, що викликало значну критику, переважно від республіканців.[13]
Адміністрація Байдена вирішила спробувати зайнятися коренями цієї проблеми. Для цього, зокрема, віцепрезидентка США Камала Гарріс здійснювала декілька візитів до Центральної Америки, щоб сприяти економічним можливостям країн, з яких прибуває найбільше мігрантів, та пообіцяла допомогу Мексиці у реформах, щоб зменшити потік мігрантів. Виходячи з гуманних міркувань, Байден також відмовився відправляти дітей, що перетнули кордон, назад до Мексики, підкреслюючи необхідність забезпечення безпеки кордонів і гідного поводження з мігрантами.
Адміністрація Байдена також зайнялась наслідками політики «нульової толерантності» Дональда Трампа. У рамках цього була сформована робоча група, до якої увійшли представники Міністерств внутрішньої безпеки, охорони здоров’я і соціальних служб та Державного департаменту, щоб возз’єднати сім’ї мігрантів, які залишилися розлученими, і визначити, яким чином відшкодувати шкоду, заподіяну цією політикою. Проте така гуманна позиція Байдена була сприйнята республіканцями як занадто відкрита та швидко випробувана. Наприклад, у квітні 2021 року він дозволив в’їзд до США більшій кількості мігрантів з Гаїті через посилення бандитизму в їхній країні, однак у результаті це призвело до створення табору під мостом Дель-Ріо, де зібралося близько 20000 гаїтян всього за 16 днів[14].
Внутрішньополітичний розкол щодо міграції у США
Політична поляризація міграційного питання значно ускладнили зусилля Байдена. Республіканці блокували його ініціативи щодо вирішення кризи, звинувачуючи адміністрацію в недостатньому забезпеченні безпеки кордонів. Губернатор Техасу навіть організував перевезення мігрантів до штатів, де правлять демократи, що викликало обурення не лише серед республіканців, а й серед ліберальної еліти.[15]
Відтак, адміністрація Байдена була змушена виділяти більше коштів та прискорити процес видачі дозволів на роботу. Політичний зсув став очевидним, коли республіканці вимагали посилення контролю на кордоні в обмін на підтримку військової допомоги Україні. Проте якими б «жорстокими» на думку демократів не були заходи Байдена щодо міграції, для республіканців вони все одно залишаються недостатніми.
Отже, попри спроби адміністрації Байдена посилити контроль на кордоні, відмовляти мігрантам у притулку та вести переговори з Мексикою, щоб зменшити потік мігрантів, міграційну кризу не було вирішено успішно.
Для багатьох виборців у США питання міграції залишається пріоритетом, що підтверджується дослідженнями Інституту Ґеллапа, де імміграція випереджає всі інші питання як найважливіша проблема у внутрішній політиці США.[16]
Демократи знову пробують заручитись підтримкою молоді
Питання студентського боргу також суттєво впливає на виборців, особливо на молодь. Сума студентських боргів у країні приблизно дорівнює розміру економіки Бразилії чи Австралії. За даними уряду США, станом на 2022 рік, понад 45 мільйонів людей сукупно заборгували 1,6 трильйона доларів. Влітку 2022 року адміністрація Байдена оголосила план списання боргу в розмірі $10000 для позичальників, які заробляють менше ніж $125000 на рік, що викликало занепокоєння через можливе посилення інфляції.[17]
Партія Демократів традиційно розраховує на молодих виборців, адже саме підтримка виборців віком до 30 років забезпечила Джо Байдену перемогу у 2020 році. Для залучення підтримки людей цього віку, його адміністрація двічі ініціювала проєкт списання боргів.
У червні 2023 року Верховний суд, в якому більшість суддів були призначені президентами з партії Республіканців (6 з 9) скасував цей план через його «незаконність», зупинивши допомогу більш ніж 40 мільйонам американців.[18]
Адміністрація Байдена усвідомлювала неминучість судових позовів проти їхньої політики, проте майже через рік, у квітні 2024 року, Білий дім запропонував альтернативний план, який передбачав списання боргу на суму близько 7,4 мільярда доларів для 277000 позичальників. Вони мали б право на таку допомогу, оскільки вже були зараховані до однієї з програм погашення або прощення кредитів, які адміністрація створила або модернізувала в той час, коли намагалася реалізувати свій початковий план масового списання кредитів. І хоча альтернативний план Байдена передбачає використати Закон про вищу освіту 1965 року, який регулює більшість федеральних програм студентських кредитів, його тимчасово заблокував федеральний апеляційний суд.[19]
Студентський борг залишається значною перешкодою для рейтингів демократів, адже завищені очікування щодо початкових пропозицій Байдена призвели до розчарування виборців.[20] Демократам важко переконати виборців у виконанні Байденом своїх зобов’язань, коли з десятків мільйонів людей, які спочатку думали, що отримають вигоду, борги були списані лише для невеликої частини з них.
Обіцянки Байдена щодо абортів стали все більш актуальними з наближенням передвиборчої кампанії, і це питання дійсно турбує виборців, особливо жінок. Згідно з останніми даними травневого опитування Інституту Ґеллапа щодо ставлення американців до абортів, 65% жінок підтримують “pro-choice” (право на аборти[21]), як і 86% демократів[22], у той час як лише 12% республіканців виступають за можливість абортів «за всіх обставин».
Серед демократів зараз досі існують розбіжності щодо легалізації абортів. Байден прагне відновити права, що існували до скасування судової справи 1973 року «Роу проти Вейда», яка не дозволяла штатам обмежувати право на аборт. Проте серед демократів багато захисників прав на аборт вважають ці права занадто вузькими.[23]
Яким би не було рішення лівих сил, Білий дім стверджує, що це було б помітним покращенням порівняно з адміністрацією Трампа, яка призвела до хвилі більш жорстких законів про аборти в штатах по всій країні.
На тлі тиску, що зростає на Байдена з боку демократів, які вимагають від нього подальших кроків і розгляду нових ідей щодо доступу до абортів, Байден підкреслив, що Конгрес повинен кодифікувати право на аборт, але наразі в Сенаті немає достатньої кількості голосів для цього. Тому можна сказати, що в питанні абортів адміністрації Байдена дуже важко досягти суттєвих змін.[24]
У підсумку, ці невирішені внутрішньополітичні проблеми впливають на думку виборців щодо партії Демократів. Для України це має велике значення, адже стабільна внутрішня підтримка відповідної партії необхідна для продовження допомоги з боку США українській стороні.
Республіканці також вміло використовують певні проблеми в адміністрації Байдена, що безпосередньо впливає на думку виборців, а також на підтримку України. Прикладом цього є тиск на Байдена для посилення контролю на кордоні як умови, щоб республіканці змогли ухвалити пакети допомоги Україні. Можна припустити, що виборці вимагатимуть у майбутнього кандидата від Демократичної партії більшої концентрації на питаннях внутрішньої політики.
Зовнішня політика Адміністрації Байдена
Зовнішня політика формує не тільки імідж США у світі, але й внутрішній рейтинг партій. У перші дні свого президентства Джо Байден повторював слова «Америка повертається» як основний принцип своєї зовнішньої політики, прагнучи відновити роль США як гегемона після хаотичного керівництва Дональда Трампа, а також повернути віру союзників у «передбачувану» зовнішню політику США. Проте старий міжнародний порядок більше не існує в колишньому вигляді, і роль гегемона зараз значно складніше відновити.
До вторгнення РФ в Україну стратегія зовнішньої політики Байдена зосереджувалася на завданнях:
- завершення конфліктів, де США були залучені,
- інформування американців про вплив зовнішньополітичних рішень на їхнє життя[25],
- об’єднання демократій та налагодження співпраці між ними задля протистояння автократіям.
Уряд США підписав угоду з «Талібаном» про виведення військ з Афганістану, що призвело до швидкої заміни демократично обраного уряду Афганістану на «Талібан». Хаотичний характер виведення військ негативно вплинув на довіру до адміністрації Байдена та його стратегії зовнішньої політики. Цим вже скористались опоненти демократів, аби звинувачувати Джо Байдена у тому, що саме це стало причиною початку повномасштабної війни Росії проти України.[26]
Адміністрація Байдена також взяла курс на так звану «зовнішню політику для середнього класу». Для її виконання, у квітні 2021 році Білий дім інвестував у внутрішнє виробництво і створення робочих місць через закони «Про зниження інфляції» та «Про CHIPS і науку».[27]
Проте після вторгнення РФ в Україну та атаки 7 жовтня на Ізраїль зовнішня політика адміністрації дещо змінилася, зосередившись на підтримці європейських альянсів і мобілізації підтримки України. Адміністрація також впровадила інновації у випуску розвідданих про наміри Росії.
Зовнішня політика Байдена все частіше акцентується на захисті вільного світу від автократії, зокрема від РФ та Китаю. Його так звана «доктрина зовнішньої політики» спрямована на зміцнення зв’язків між демократіями для протистояння автократіям. Байден прагне забезпечити безпеку та економічну співпрацю на найвищому рівні, уникаючи прямих конфліктів з Росією та провокаційних заяв щодо Тайваню.
Після 7 жовтня Байден повністю підтримав Нетаньяху, що створило політичні ризики всередині демократичної коаліції та у світі. Конфлікт між Ізраїлем та Палестиною створив політичну кризу для адміністрації, оскільки їхня підтримка Ізраїлю виглядає суперечливою з риторикою про міжнародний порядок, заснований на правилах.[28]
Адміністрація Байдена також прагне забезпечити вільний і відкритий Індо-Тихоокеанський регіон, покращуючи співпрацю з Кореєю та Японією. Тристоронній саміт у серпні 2023 року став кульмінацією цих зусиль, спрямованих на збереження американського впливу в регіоні в умовах зростаючої конкуренції з Китаєм.[29]
Отже, зовнішня політика адміністрації Джо Байдена досі спрямовується на відновлення глобального лідерства США. Підтримка України у війні проти Росії стала важливим елементом американської зовнішньої політики, що демонструє відданість США принципам демократії та міжнародного порядку.
Зовнішня політика кандидатки в президенти від партії Демократів Камали Гарріс буде скоріше продовженням ніж відходом від традиційної політики Байдена. Зокрема, це стосується таких ключових питань американської зовнішньої політики як поточний курс на протидію нарощуванню військової сили та політичного впливу Китаю, військову та політичну підтримку України, поширення демократичних цінностей, запобігання автократичним режимам та утискам прав людини у світі. Зовнішня політика Камали Гарріс може відрізнятися в питанні ізраїльсько-палестинського конфлікту. Гарріс неодноразово зазначала, що США підтримують право Ізраїлю на самозахист, але також наголошувала на необхідності припинення вогню та на запобіганні гуманітарної кризи в Палестині.[30]
Що означає потенційне президентство Трампа для російсько-української війни?
Багато світових лідерів вже зараз готуються до можливого повернення Дональда Трампа в Білий дім у 2024 році. Але що передбачає його потенційне президентство для України?
Оточення Трампа у 2024: на кого звернути увагу?
Оточення Трампа зразка 2025 року, а отже й претенденти на ключові посади у потенційній адміністрації Трампа суттєво відрізнятиметься від періоду 2017-2021 рр. Що більше, навіть родина Трампа, а точніше та її частина, що була публічною під час першого президентства Трампа, змінилася. У першій адміністрації дочка Трампа Іванка обіймала посаду директора офісу економічних ініціатив та підприємництва у Білому домі. Щодо інших членів його родини, які є більш активними у кампанії 2024 року, то йдеться, насамперед, про тих, хто опинився у центрі уваги. Це Дональд Трамп-молодший, його наречена Кімберл Гілфойл, його брат Ерік Трампа та його дружина Лара Трамп – співголова Республіканського національного комітету, що фактично є посадою, співмірною співголові партії.[31]
Загалом, якщо Дональд Трамп знову стане президентом США, його зовнішня політика може зазнати значних змін, особливо щодо пріоритетів Америки у відносинах з іншими країнами. Один з його головних радників, Елбридж Колбі, виступає за повне переорієнтування американської уваги з Європи, НАТО та Росії на Китай. Колбі вважає, що Китай, а не Росія, є найбільшою загрозою для Сполучених Штатів, і що США повинні зосередити свої обмежені ресурси на запобіганні домінуванню Китаю в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Це означає, що в разі повернення Трампа до влади, допомога Україні може бути скорочена, оскільки пріоритети змістяться на протидію китайському впливу. Фред Флейтц, ще один ключовий радник Трампа, розробив детальний план завершення війни в Україні, який передбачає тиск на обидві сторони конфлікту з метою досягнення мирної угоди. Згідно з його планом, адміністрація Трампа могла б погрожувати Україні скороченням військової допомоги, якщо вона не погодиться на переговори, водночас посилюючи тиск на Росію, обіцяючи збільшення підтримки Україні в разі відмови від переговорів. Такий підхід свідчить про прагнення до швидкого вирішення конфлікту, навіть шляхом компромісів з обох сторін.
Що стосується Китаю, Трамп може посилити економічну політику США щодо цієї країни, зокрема, через значне підвищення тарифів та інші торговельні бар’єри. Роберт Лайтхайзер, який також є впливовим радником Трампа, підтримує ідею повного «відокремлення» від китайської економіки, щоб мінімізувати залежність США від Китаю. Це може призвести до серйозного загострення економічних і геополітичних відносин між двома найбільшими економіками світу, що матиме далекосяжні наслідки для глобальної торгівлі й безпеки. Усі ці зміни можуть суттєво вплинути на міжнародну політику та розстановку сил у світі, особливо для України, яка може опинитися в складнішій ситуації через зниження підтримки з боку США.
Чому вибори 2024 р. у США такі важливі для України та решти світу?
Вибори в США 2024 року мають стати історичною та надзвичайно конкурентоспроможною подією, з важливими подіями як у президентській гонці, так і в Конгресі. Після несподіваного зняття своєї кандидатури президентом Джо Байденом і його підтримки віцепрезидентки Камали Гарріс Демократична партія згуртувалася навколо потенційної трансформації. Кандидатура Гарріс як першої темношкірої жінки, яка очолює партійний список великої політичної сили, привносить унікальну динаміку в перегони, підкреслюючи насліддя політики Байдена, водночас проявляючи її власні пріоритети.
З боку республіканців висунення колишнього президента Дональда Трампа підкреслює його постійний вплив у партії. Очікується, що його кампанія буде зосереджена на зіставленні досягнень його попередньої адміністрації з досягненнями нинішнього керівництва Демократичної партії. Це буде зроблено, щоб зміцнити свою базу та схилити виборців, які ще не визначилися.
Сенатські перегони в таких штатах як Монтана, Огайо, Аризона, Мічиган і Невада є ключовими. Результати в них, ймовірно, вплинуть на баланс сил і здатність нового президента просувати свої плани. У кожній сенатській гонці є серйозні суперники з унікальними викликами, і саме це відображає ширші національні тенденції та полярний політичний клімат США.
Вибори в Палату представників, де республіканці захищають незначну більшість, також висвітлюють важливі змагання в ключових штатах. Ці перегони визначатимуть законодавчий напрямок і керівництво Палати, впливаючи на загальний законодавчий процес і політичні ініціативи.
Загалом виборчий цикл у США 2024 року характеризується інтенсивною конкуренцією, стратегічною кампанією та значною залученістю виборців. Результати сформують майбутній політичний ландшафт, впливаючи як на внутрішню політику, так і на ширшу національну траєкторію. Явка виборців, демографічні зміни та ефективність стратегії кожної партії щодо мобілізації підтримки матимуть вирішальне значення для визначення остаточних результатів виборів.
Варто також поглянути й на те, як думки американців розділяються щодо майбутньої ролі США у світовій політиці, адже кандидати, а згодом і посадовці, діятимуть у межах тих очікувань, які визначають виборці.
Погляди американців на роль США у світі та значення військової сили суттєво відрізняються залежно від віку та політичної приналежності. Лише 33% молодих людей до 35 років вважають важливим, щоб США активно брали участь у світових справах, тоді як серед осіб віком 65 років і старше цей показник складає 74%.[32]
Щодо партійної приналежності, 51% республіканців і 60% демократів підтримують активну роль США на міжнародній арені. При цьому 63% американців вважають, що США повинні залишатися єдиною військовою супердержавою. Водночас 69% американців вважають, що сильна армія США робить світ безпечнішим, але молодші люди як серед республіканців, так і серед демократів менш схильні підтримувати цю думку, порівняно зі старшими віковими категоріями.
[1] Schaeffer, K. (2023). The Changing Face of Congress in 8 Charts. Pew Research Center. https://www.pewresearch.org/short-reads/2023/02/07/the-changing-face-of-congress/
[2] Davis, E. Jr. (2024). 7 States That Could Sway the 2024 Presidential Election. U.S. News & World Report. https://www.usnews.com/news/elections/articles/7-swing-states-that-could-decide-the-2024-presidential-election
[3] USA Today (2024). Donald Trump – A 2024 Presidential Election Guide. https://www.usatoday.com/elections/voter-guide/2024-11-05/candidate/donald-trump
[4] Rogers, K. (2024). How the Biden Campaign Transformed Into the Harris Campaign. The New York Times. https://www.nytimes.com/2024/07/23/us/politics/biden-harris-campaign-transformation.html
[5] Mannweiler, L. (2024). Robert F. Kennedy Jr.’s Presidential Campaign: By the Numbers. U.S. News & World Report. https://www.usnews.com/news/national-news/articles/2024-04-26/robert-f-kennedy-jr-s-presidential-campaign-by-the-numbers
[6] Nelson, W. E. (1987). Reason and Compromise in the Establishment of the Federal Constitution, 1787-1801. The William and Mary Quarterly, 44(3), 458–484. https://doi.org/10.2307/1939766
[7] Hillman, N. (n.d.). Party control in Congress and State Legislatures (1978-2016). UW-Madison. https://web.education.wisc.edu/nwhillman/index.php/2017/02/01/party-control-in-congress-and-state-legislatures/
[8] Weisman, J. (2024). 10 Senate Races to Watch in 2024. The New York Times. https://www.nytimes.com/article/senate-races-2024-election.html
[9] Foran, C., Wilson, K. and Talbot, H. (2024). Narrowly divided House makeup shifts again with new vacancy. CNN. https://www.cnn.com/2024/02/05/politics/narrowly-divided-house-new-vacancy/index.html
[10] Reuters (2024). Eleven US House of Representatives Races to Watch in 2024. https://www.reuters.com/world/us/ten-us-house-representatives-races-watch-2024-2024-04-30/
[11] Kahn, C., & Rose, J. (2021, December 29). President Biden promised to reform immigration policy. How has that been going? National Public Radio. https://www.npr.org/2021/12/29/1068895454/president-biden-promised-to-reform-immigration-policy-how-has-that-been-going
[12] Robertson, L. (2024, February 27). Breaking Down the Immigration Figures. FactCheck.org. https://www.factcheck.org/2024/02/breaking-down-the-immigration-figures/
[13] Biden, J. (2021, January 20). Fact Sheet: President Biden Sends Immigration Bill to Congress as Part of His Commitment to Modernize our Immigration System. The White House. https://www.whitehouse.gov/briefing-room/statements-releases/2021/01/20/fact-sheet-president-biden-sends-immigration-bill-to-congress-as-part-of-his-commitment-to-modernize-our-immigration-system/
[14] Kanno, Z. (2024, January 31). How the Border Crisis Shattered Biden’s Immigration Hopes. The New York Times. https://www.nytimes.com/2024/01/30/us/politics/biden-border-crisis-immigration.html
[15] Aguilera, J. (2022, September 12). Inside Migrants’ Journeys on Greg Abbott’s Free Buses to Washington. Time. https://time.com/6211993/greg-abbott-migrants-buses-texas-dc-new-york/
[16] Jones, J. M. (2024, February 27). Immigration Surges to Top of Most Important Problem List. Gallup News. Retrieved July 24, 2024, from https://news.gallup.com/poll/611135/immigration-surges-top-important-problem-list.aspx
[17] George, A., & Lubik, T. A. (2022, October 11). Student Debt Cancellation and its Inflation Impact | Richmond Fed. Federal Reserve Bank of Richmond. https://www.richmondfed.org/research/national_economy/macro_minute/2022/mm_10_11_22
[18] Paz, C. (2023, June 30). Student loan forgiveness: The Higher Education Act, Biden’s new plan for student debt, explained. Vox. https://www.vox.com/23762367/student-loan-forgiveness-supreme-court-biden-cancellation
[19] Bernard, T. S. (2024, July 18). Biden’s Student Loan Repayment Plan Blocked by Federal Appeals Court. The New York Times. https://www.nytimes.com/2024/07/18/business/biden-student-loans-save-block.html
[20] Kanno, Z. (2024, February 21). Biden Cancels $1.2 Billion in Student Loan Debt for 150,000 Borrowers. The New York Times. https://www.nytimes.com/2024/02/21/us/politics/biden-student-loan-forgiveness-debt.html
[21] Abortion Trends by Gender. (2023, July 7). Gallup News. https://news.gallup.com/poll/245618/abortion-trends-gender.aspx
[22] Abortion Trends by Party Identification. (2023, July 7). Gallup News. https://news.gallup.com/poll/246278/abortion-trends-party.aspx
[23] Korecki, N., Kapur, S., & Nicholas, P. (2024, April 9). ‘Major hurdles’: The reality check behind Biden’s big abortion promise. NBC News. https://www.nbcnews.com/politics/joe-biden/biden-big-abortion-promise-fact-check-roe-v-wade-rcna146668
[24] Kim, J. (2022, July 8). Biden signs abortion access-related executive order with incremental steps. NPR. https://www.npr.org/2022/07/08/1110455155/abortion-rights-biden-executive-order
[25] Blinken, A. J. (2024). Secretary Antony J. Blinken at a Conversation on U.S. Foreign Policy at the Brookings Institution – United States Department of State. State Department. Retrieved July 25, 2024, from https://www.state.gov/secretary-antony-j-blinken-at-a-conversation-on-u-s-foreign-policy-at-the-brookings-institution/
[26] Schroeder, P. (2023). America’s Withdrawal From Afghanistan Did Not Spur Russia’s Invasion of Ukraine. Foreign Affairs. Retrieved July 24, 2024, from https://www.foreignaffairs.com/united-states/americas-withdrawal-afghanistan-did-not-spur-russias-invasion-ukraine
[27] Baer, D. (2021). Tracking Biden’s Progress on a Foreign Policy for the Middle Class. Carnegie Endowment for International Peace. https://carnegieendowment.org/research/2021/04/tracking-bidens-progress-on-a-foreign-policy-for-the-middle-class?lang=en
[28] Rhodes, B. (2024, June 18). A Foreign Policy for the World as It Is. Foreign Affairs, 103(4). https://www.foreignaffairs.com/united-states/biden-foreign-policy-world-rhodes
[29] Fact Sheet: The Trilateral Leaders’ Summit at Camp David. (2023, August 18). The White House. Retrieved July 25, 2024, from https://www.whitehouse.gov/briefing-room/statements-releases/2023/08/18/fact-sheet-the-trilateral-leaders-summit-at-camp-david/
[30] Lu, C. (2024, July 21). The Kamala Harris Doctrine. Foreign policy. https://foreignpolicy.com/2024/07/26/kamala-harris-policy-china-russia-trade-immigration-israel-gaza-india/?utm_source=Sailthru&utm_medium=email&utm_campaign=Editors%27%20Picks%20-%2007262024&utm_term=editors_picks
[31] Anderson, Z. (2024, July 20). Which Trump family members could have influence in a second administration? USA TODAY. https://www.usatoday.com/story/news/politics/elections/2024/07/20/trump-family-donald-jr-eric-ivanka-melania/74432294007/
[32] Pew Research Center. (2024, August 26). The political values of Harris and Trump supporters. Retrieved from https://www.pewresearch.org/politics/2024/08/26/the-political-values-of-harris-and-trump-supporters/
© Інститут Американістики
Авторський колектив:
Інститут Американістики
Інформація та погляди, викладені в цьому дослідженні, належать авторам і не обов’язково відображають офіційну думку Фонду Конрада Аденауера та Міністерства закордонних справ України.
Інститут Американістики
E-mail: info@inam.org.ua